Повчальні вірші для дітей

Повчальні вірші для дітей

1
Навчання

Хвастунець

Хлопчик Толя — молодець,
тільки трішки хвастунець.
Якось ми пішли на став.
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся,
я ні-чо-го не боюся!.. —
Враз на слові цім з дороги —
Толі ящірка під ноги.
З переляку,у тривозі
наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
й прикусив собі язик.
(Г. Бойко)

Невсидющий Василь

Непосида Вася
на стільці гойдався.
Перший раз гойднувся —
і перевернувся.
Другий раз гойднувся —
знов перевернувся.
Третій раз гойднувся —
теж перевернувся!..
З того часу Вася
більше не гойдався.
(А. Костецький)

***

Балакучий Михайло

Як говорить Михайло,
то руками махає:
і отак, ще й отак,
не Михайло — вітряк!
І здається: за мить
наш Михайло злетить…
(А. Костецький)

***

Лінивий Пилип

Дуже важко жить Пилипу:
де не ляже — там прилипне,
і лише підйомним краном
підніма Пилипа мама.
(А. Костецький)

***

“Поливаємо квіточки”

Кличу я малу дочку:
-В’януть квіти в квітничку.
Хочуть вони пити,
Треба їх полити.

Лійку донечка взяла,
В лійку воду налила.
Лий, водичко, поливай!
Квітко, пий, не засихай!
(І. Сонечко)

***

“Застеляємо ліжечко”

Ліжечко уранці плаче:
-Ви мене лишили!
І постільку, – ліжко плаче, –
Ви не застелили.

Візьмемо спочатку ковдру,
Складемо рівненько.
І накинем покривальце
Зверху ми гарненько.

Потрудилися ми трішки,
Звісно, не даремно –
Звеселилось наше ліжко:
-Як мені приємно!
(І. Сонечко)

***

Сашко 

В трамваї переповненім
Сашко з м’ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.

Хтось до Сашка звертається:
– Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?

– Та вчать, – Сашко відказує, –
Але оце якраз
Розпочались канікули –
Ніхто не учить нас.
(Г. Бойко)

***

Не створюй безладу у своїй кімнаті

Маю іграшок багато,
По підлозі – не пройти, 
Залишається літати 
Чи бульдозером гребти…

Наступив на їжака – 
Впав, забилася рука. 
Стало боляче мені,
У синцях – як на війні.

З того часу: погуляв – 
Все відразу поскладав!
(С. Гарбуз)

***

Не бався сірниками

Не для забавок дитячих
Все ж існують сірники,
Щоб не сталось лиха й плачу – 
Не тягни до них руки!

Залишив необережно 
Із дорослих хтось колись… 
Тут недовго й до пожежі! 
Поміркуй і зупинись!

Бережися, ще не пізно! 
Засторога ось така: 
Нищівний вогонь і грізний 
Від одного сірника!
(С. Гарбуз)

***

Вередуня

Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:

“Плакати не перестану,
Кашку не люблю вівсяну!
Хочу чаю не з малинки,
А з чорниці, чи ожинки!

Хочу яблучко, не грушку,
Хочу з маком ще пампушку!”
І цілісінький так ранок-
Море, море забаганок!

Аж розсердилась бабуся:
“Вередлива в нас Настуся!
Неможливо їй вгодити,
Треба внучку замінити.

Діду, ми до магазину
Віддамо назад дитину!
Іншу дівчинку маленьку
Візьмемо собі – чемненьку!”

Настя, як слова ті вчула –
Примхи вмить свої забула.
Втерла сльози, чемно сіла –
-Все одразу зрозуміла!

Просить щиро: “Пробачайте!”,
“Буду чемна! Не міняйте!”
(Н. Паснак)

***

Ялинка

Похвалилася Яринка:
— Є у мене вже ялинка!
Ще нема ні в кого, знаю,—
з вас усіх я перша маю!..
Ще й таку, що навіть мати
ледь внесла її до хати…
— Ти, Яринко, не хвалися,—
обізвалася Орися.—
Новий рік і нам не будень!
В кожного ялинка буде!
— Гарна!
— Пишна!
— Аж до стелі! —
голоси дзвенять веселі.
Сумно лиш промовив Гнатик:
— Щоб таку ялинку мати,
треба їхати в Карпати
і сокирою зрубати…
— Ой! — здригнулася Яринка.—
Буде боляче ялинкам!
Я свою віддам охоче…
Хто мою ялинку хоче?..
Соня в бік штовхає Славу,
Переглянулись лукаво…
— Ні, такому не бувати!
Краще разом святкувати!
Раз ми дружим нерозривно,
то святкуймо колективно!..
Не було вагань-зупинки:
— На ялинку до Яринки!
— Заспіваєм хором, соло…
— Круг ялинки підем колом!..
— І тобі «спасибі», Гнате,
скажемо, щоб чула мати,
за ялинки ті, що в лісі,
що не будуть гори лисі!
(М. Хоросницька)

***

Облітав журавель

Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:

— Де найкращая земля?
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
(П. Воронько)

***

Про бичка і їжачка

По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,

Поколовся — та в бочок.
Їжачок сміється:
«То-то, Не бери всього до рота!»
(П. Воронько)

***

Не заходь до ліфта з незнайомцями

На верхніх поверхах живеш, 
То користуйся ліфтом теж 
І їдь спокійно залюбки – 
Сусіди поруч чи батьки.

Лише того не забувай:
У ліфт з чужими не сідай! 
Образить можуть, налякати, 
Тож доведеться постраждати.

Ти застереження прийми – 
І з незнайомими людьми
Не йди до ліфта! Пам’ятай: 
Це – небезпечно!Так і знай!
(С. Гарбуз)

***

Виступайченко

Виступайченко Панас
Завжди виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.

А рука його, рука—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!

Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із пустого.

Може, є і серед вас
Виступайченко Панас?
Ви йому, братове,
Не давайте слова!
(Г. Бойко)

***

– У гості, щоб знали,
Мої любі діти,
Якщо запросили,
То варто ходити!

Якщо вас не кличуть,
А ви завітали, –
Господарям дивно –
Вас тут не чекали!
(С. Гарбуз)

***

Гості всі перед їдою
Лапки вимили водою.
Тільки зайчик лап не мив,
Гордо заєць заявив:
— Ну чого, скажіть, їх мити?
Де я міг їх забруднити?

Я ж лиш морквочку збирав,
У дворі м’яча ганяв…
— Мий скоріше! — гості кваплять
Бо мікроби в рот потраплять!
— Ти,— сказала свинка Хрюля,—
Не зайча, а замазуля!
(І. Сонечко)

***

Маю іграшок багато,
По підлозі – не пройти,
Залишається літати
Чи бульдозером гребти…

Наступив на їжака –
Впав, забилася рука.
Стало боляче мені,
У синцях – як на війні.

З того часу: погуляв –
Все відразу поскладав!
(С. Гарбуз)

***

Прокидаюсь зранку вчасно.
Зовсім я не вереда,
Хмарно, сніг, чи сонце ясне
Чи хлюпочеться вода.

Хоч і зовсім невеличка,
Чищу зубки, мию личко,
Неодмінно ще й зарядку
Я повторюю за татком.

Одягаюся швиденько,
Молока наллю коту,
На роботу – татко й ненька
До садочка – я іду!
(С. Гарбуз)

***

Жодний кіт і жодна кішка
Не торкнеться молочка,
Якщо лапкою не вмита
Акуратно мордочка.
Поспішаюсь до коритця
Поросята-малюки.
Гарно вимивши копитця
І маленькі п’ятачки.
Сонце завжди буде посміхатися
Тим, хто вранці любить
Умиватися.

***

Неслухняне кошеня

Чорно-біле кошеня
Бігло полем навмання.
Весело йому було,
Бо від мами утекло.

Думало собі котятко:
“Я велике вже дитятко!
І без дозволу я мами
Піду сам собі полями.”

Щось воно собі співало,
На всі кущики стрибало,
Стільки сподіванок мало,
Раптом зирк: “Ой, заблукало…”

Плаче, сіло на травичку,
Слізки капають по личку:
“Мамо, мамо де ти, де?
Слухати буду тебе…

Більше не буду втікати,
Мамо, як тебе шукати?”
Мама також, хоч далеко
Та відчула небезпеку.

Похапцем його шукає:
“Де ж дитя? Ніде немає!”
Бігла в поле, ніг не чула,
Все на світі геть забула.

Звала голосно, кричала,
Прислухалась, знову звала.
Раптом вчула звіддаля –
Ніби плаче десь маля.

Миттю кинулась туди,
Добре, що вдалось знайти!
Радості не було меж –
Дитя плаче й мама теж.

Плачуть з радості обоє,
Кожен думає про своє.
Кошенятко: “Безнастанно
Я слухняним буду, мамо.”

А матуся: “Як прекрасно,
Що знайшла я дитя вчасно!”
(Н. Паснак)

***

Малесенький Ангел

Задумавсь малесенький Ангел,
Як книжку життєву гортав:
’’Я стільки для людства відзначив!
Я стільки для людства віддав!?

Та хочеться вірити в краще
Й надіятися на те,
Що віра у людство не згасне
Й добром на землі проросте!”

Сумним став малесенький Ангел,
Щокою пустилась сльоза:
”Ось знову когось я утратив,
А зараз почнеться життя!”

Вслухався малесенький Ангел…
Книжки свої він гортав –
Одні закривав й тихо плакав,
А, потім, новесенькі брав.

Можливо, отам на полиці,
Є книжка і Ваша й моя!?
Дай Боже, щоб Ангел на крильцях,
Відзначив нам краще життя…

Дай Боже, щоб гірко не плакав,
Від розпачу й злісних людей!
Й з усмішкою завжди балакав
До новоприбулих дітей.

Щоб світ став на благо сильнішим!
Щоб мірялось все по добрі.
І, може, нам Ангел напише
Яскравіше щось по житті!?

І поки сторінки гортає
із книжки – вирує життя…
А щойно її закриває –
то зразу і гасне свіча.

Все має кінець і початок,
Та хай же усі ці книжки,
Нестимуть від щастя відбиток
На довгі життєві роки.
(Ю. Кіщук)

***

Головна професія

Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!

Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного найперша,
Якої вчитимешся й ти!

Учитель, лікар та геолог,
Письменник, слюсар чи кресляр —
Всі називають головною
Одну професію — школяр!

Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть!
(А. Костецький)

***

Гра у маму й дочку

У дитячому садочку
Дітки грали в “маму й дочку”.
На дві групи поділились.
Одні вчили – другі вчились!

Дівчинка ж одна, маленька,
У кутку сидить сумненька.
Каже: гратися не хочу
Ні “у маму”, ні “у дочку.”

Вихователька кмітлива
Нашу Катю вговорила.
Підійшла, взяла за руку,
Підвела дівча до гурту.

Каже: “Діточки , хвилину!
Розкажу я вам новину!
“Мами й дочки” – гра старенька,
Роль там буде в нас новенька!

Персонаж новий – БАБУСЯ!
І бабуся в нас – КАТРУСЯ!
Катеринка так зраділа,
Бути бабцею схотіла.

Засвітились щастям очі,
Грає роль дівча охоче!
(Н. Паснак)

***

Комета

Летіла у небі хвостата ракета.
Ого, який шлейф! Та це справжня комета! 
Комета із криги та каменю-пилу
Великий хвостище собі відростила!

Примчала комета до Сонечка-зірки,
Та Сонце закрило розпечену хвіртку.
– Тут гаряче дуже, вертайся назад,
Тебе проведе мій допитливий брат.

Вхопив за хвоста гостю Сонячний Вітер
Й понісся стежками далекого світу.
Розкрию усім таємницю комет – 
Прямують від Сонця хвостом наперед.
(Н. Карпенко)

***

Лічилка

Всі планети стали в ряд,
Починається парад!
Раз – Меркурій-мандрівник,
Два – Венера, ясний лик.

Три – Земля вітає нас,
А чотири – красень Марс.
П’ять – Юпітер, шість – Сатурн,
Сім – Уран, за ним – Нептун.

Вісім сонячних планет
Поспішають на бенкет.
Був Плутон завжди дев’ятим,
Не беруть його на свято!

Він найменший уродився
І до карликів прибився.
(Н. Карпенко)

***

Огірочки

Корнішони-огірочки
Поховались під листочки.
Пишне листячко зелене
Заступило їх від мене.

Скрізь, довкола, я дивлюся:
Жовті квіти, довгі вуса,
Де ж поділись огірочки –
Огірчиння сини й дочки?

Так їх хочеться зірвати,
Хрумкотіти, ласувати.
Кличу лагідно, тихенько:
” Де ж ви, огірки миленькі?

Покажіться, корнішони,
Відкривайте вже заслони!
Не повірите , рідненькі,
Я також, як ви – маленький.

Щоб рости мені відмінно,
Треба їсти вітаміни!”
І нарешті – сталось диво –
Огірки листки розкрили.

Виглядають з-під листочків
Зелененькі огірочки.
Досхочу ласую ними,
Корнішонами малими!
(Н. Паснак)

***

Пасіка

Малесенькі будиночки
У нас в садку стоять.
Яскраві, як з картиночки,
Рівнесенько, у ряд.

А навколо будиночків
Там кояться дива:
З бджілок живі хмариночки
Там юрмляться щодня.

Бринять бджілки так голосно:
Джу-джу-джу-джу-джу-джу.
Стає на серці боязко,
Туди не підійду.

Бо знаю, можуть бджілоньки
Ужалити людей.
Не люблять наші бджілочки
Непроханих гостей.

Дідусь сказав: ” Це вулики!
Живуть у них рої.
Родини бджіл тут туляться,
Рої ці – чималі.

Бджола – комаха корисна –
Приносить нам медок.
Нектар для меду сонячний
Збирає з квіточок.

Невтомні наші бджілочки,
Не сядуть ні на мить,
Бо кожний цвіт на гілочці
Котрась з них облетить.

Щоб мед зібрати дІточкам,
Смачненький, золотий,
Мільйон потрібно квіточок
Комахам віднайти.

Від ранку та й до вечора
Робота є у бджіл.
Їх праця є нелегкою
І Ти це зрозумій!”

За мед квітковий, сонячний,
Я дякую бджілкам.
Цілющий він і корисний,
Потрібний діточкам!
(Н. Паснак)

Джерело