Яка мама не знає, як складно вранці підняти та потім зібрати малюка в дитячий садок.
Дитина так солодко спить, а мама вириває її зі сну, надягає на неї одяг, при цьому квапить, злиться. У сім’ях, де є маленькі діти, рідко коли буває спокійний ранок без ридань та гучних окриків батьків. Дитина при цьому стає сумною та нещасною.
А що, якщо не кричати не квапити, а розбудити малюка ось таким хорошим віршиком!
Ранок
Півник рано-вранці встав,
Тепле сонечко вітав:
— Ку-ку-рі-ку, досить спати,
Маєш день новий почати!
Ручки сонно потягнулись
Ніжки з носиком проснулись,
Ручки сонно потягнулись,
Очі просять ще поспати,
Та пора і їм вставати.
Дзинь-дзилінь, дзинь-дзилінь,
Геть іди від мене, лінь!
Ще разочок потягнуся,
І проснуся я, проснуся!..
ВІРШИК-ПРОКИДАЙКО
Прокидайтесь, оченята,
Вушки-грушки, годі спати!
Щічки, швидше умиватись!
Губки, нумо, посміхатись!
Досить ніжитись вам, ніжки,
Треба розім’ятись трішки.
І вам, ручки, час вставати –
Маму й тата обійняти!
Потягушки, потягушки
Потягушки, потягушки
(Сповиваючи дитину, погладжують її тільце, примовляємо)
Потягушки, потягушки,
На кісточки ростушки.
Прокидайтеся, малятка
Прокидайтеся, малятка,
Бо на часі в нас – зарядка!
Вигинайтеся, як кішки,
Застеляйте свої ліжка!
Піднімайте рученята – Вгору-вниз, мої малята.
А тепер поприсідайте. Як листочки полягайте.
З гарним настроєм, бадьорі,
Погуляєм ми надворі.
Леонід Куліш-Зіньків
Уранці біля хати
Уранці біля хати
малесенькі сліди –
зайчаточко вухате
приходило сюди.
Стояло біля хати,
ступило на поріг,
хотіло нам сказати,
що випав перший сніг.
Добрий ранок
Стала ранком
Я на ґанок
І сказала:
— Добрий ранок!
Сонцю, полю
І травичці,
Добрим людям,
Тихій річці…
Добрий ранок,
Світе мій,
Мирний, чистий,
Голубий!
Сонечко
Вийшло вранці сонечко з-за ріки,
Цілувало соняха пелюстки.
І раділи дітоньки, ще малі:
Є на небі сонечко й на землі.
Наталка Поклад
НА ЗАРЯДКУ
Ців-ців-ців, ців-ців-ців,
край вікна горобчик сів,
крильцями махає,
нам усім гукає:
Прокидайтеся, малята,
сонце встало – годі спати,
я вже в полі побував
і росичку поспивав,
а тепер гукну курчатку
й разом зробимо зарядку!
СОРОКА
— Сороко, сороко, із самого ранку
Чому ти скрекочеш при нашому ганку?
— Бо ти, Ярославчику, любиш поспати,
А я викликаю тебе погуляти.
Яка мама не знає, як складно вранці підняти та потім зібрати малюка в дитячий садок.
Дитина так солодко спить, а мама вириває її зі сну, надягає на неї одяг, при цьому квапить, злиться. У сім’ях, де є маленькі діти, рідко коли буває спокійний ранок без ридань та гучних окриків батьків. Дитина при цьому стає сумною та нещасною.
