Так, усім не догодиш. Так, важлива індивідуальність. Але знати правила гарного тону і майстерно володіти ними – все одно, що навчитися читати: можна й не стати книголюбом, але в деяких ситуаціях ця навичка може врятувати життя (якщо на небезпечному об’єкті написано “Не лізь – уб’є”, наприклад).
Наводимо нижче прості істини, які добре знайомі дорослим, але дітям потрібно пояснювати та демонструвати їх на особистому прикладі: тільки так вони запам’ятають правила.
Ось чого варто навчити дитину, щоб вона впевнено почувала себе в будь-якій ситуації
- Говорити “дякую” та “будь ласка”.
- Вітатися та прощатися (з однолітками та з дорослими).
- Не перебивати того, хто каже (особливо старших). А якщо все ж таки треба щось важливе і термінове сказати, то почати слід з вибачень: “Вибачте, що перебиваю, але…”.
- Запитувати дозволу у дорослих у певних ситуаціях.
- Не брати без дозволу чужі речі.
- Не оцінювати вголос зовнішні дані людини (винятки становлять позитивні оцінки, але і з ними потрібно виявляти такт та делікатність).
- Підтримувати розмову, коли співрозмовник запитує: Як справи? Дитину треба навчити, що це питання доречно ставити друзям та близьким, і що воно не вимагає надто докладної відповіді. Потім, з ввічливості, потрібно поцікавитись, як справи у приятеля.
- Стукати в закриті двері і входити тільки після відповіді.
- Показати ази телефонного етикету: вітатись і прощатися, а коли сама дитина дзвонить комусь, потрібно представлятися та уточнювати, чи зручно співрозмовнику розмовляти.
- Відчиняти двері перед людьми похилого віку і пропускати їх вперед. Хлопчикам пояснити, що їм слід пропускати вперед дівчаток та жінок.
- Не розштовхувати людей ліктями на вході, наприклад, у громадський транспорт.
- Пропонувати свою допомогу, коли це потрібно.
- Культурно поводитися за столом, навчитися правильно користуватися столовим приладдям.
- Не говорити з повним ротом, користуватись серветкою під час їжі.
- Не тягнутися через весь стіл за їжею, а попросити тих, хто сидить поряд, передати страву.
- З вдячністю приймати будь-які подарунки.
- Не говорити грубих, лайливих слів.
- Нікого не дражнити і не обзивати.
- Перепрошувати, коли ситуація того вимагає.
- Прикривати рот долонькою при чханні та кашлі, не висмаркуватись публічно та не залазити пальчиками в ніс.
Список міг би вийти дуже довгим, адже правила поведінки ми вчимо все своє життя. Дитині якийсь час досить базових орієнтирів, після яких вона вже й сама зрозуміє: бути чемним – гарна і приємна справа.
Дорослим доведеться проявити максимум терпіння та любові, щоб “не нашкодити”. Адже ввічливість передбачає повагу до інших людей, і не можна цього навчитися з примусу. Погодьтеся, дивно виглядає, коли дорослий просить малюка не лаятись, а сам обзиває дитину дурною, а таке, на жаль, зустрічається часто.
“Чини з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою” – ось правило, яке працює, коли не знаєш, як поводитися. Чим не девіз для юних леді та джентльменів?
