— Чи можна мені зараз, за два тижні до пологів, фарбувати волосся?
Вона сива. Повністю сива вагітна тридцяти років, яка прийшла записати монітор дитини. Сива й спокійна. Надто спокійна. Вона сидить, вирівнявши спину й зчепивши пальці рук.
Я пояснюю, що волосся фарбувати можна, а потім не стримуюся й запитую:
— Ви приймаєте заспокійливі препарати?
Вона дивиться кудись, крізь мене, й відповідає, що ні, не приймає.
А потім дуже тихо:
— Це не допомагає. Зовсім не допомагає. Але я спокійна. Я не маю права бути неспокійною, бо його дитина повинна народитися здоровою. Сьогодні я трохи засмучена. Адже прочитала, що діти внутрішньоутробно чують голос батька тільки тоді, коли він розмовляє й торкається живота. За рахунок звукових вібрацій. А я вже півроку даю слухати своїй донечці його повідомлення. Він кожен день надсилав повідомлення, що любить її, а я вмикала, щоб вона чула. І ще він їй співав. Свій улюблений Бітлз. Він жахливо співає, якщо чесно, в нього немає ні голосу, ні слуху, — жінка усміхнулася, почала часто дихати й відкинула голову, нібито щось шукала очима на стелі: — Тому спів я не вмикала. А тепер вмикаю. Вмикаю все… І волосся потрібно пофарбувати. Бо донечка повинна побачити красиву маму.
Вона засунула руку в свою сумку, щось натиснула і я почула тихий спів, майже шепіт:
«All You Need Is Love… All You Need Is Love… All You Need Is Love… Love…
Найкращий та найчарівніший спів про любов.
Десь там, на Донецькому напрямку.
Наталя Яремчук
