Діти квіти життя. Але скільки їх має бути в сім’ї, щоб усі її члени почувалися щасливими? На це питання й спробували відповісти австралійські дослідники з Едіт Коуен. Довгих 5 років вони спілкувалися з різними людьми — мамами та татами з однією дитиною та з кількома, а також з тими, у кого їх навіть більше десятка. Дослідники аналізували їхню самооцінку, задоволеність життям, достаток та інші критерії.
Їм удалося зробити вражаючі висновки. Виявляється, для щастя в сім’ї має бути щонайменше четверо дітей. Маючи дані дослідження, розповімо як вчені до цього прийшли.
Чим більше зусиль, тим більше щастя
Австралійці встановили, що більше зусиль батьки вкладають у сім’ю, то щасливішими почуваються. Звучить дещо парадоксально, але це так. Так, виховувати навіть одну дитину досить важко. Але коли їх багато — мамам і татам доводиться вкладатися більше в їхнє виховання, розвиток, становлення. В результаті те, на що витрачена колосальна кількість зусиль і становить велику цінність.
На думку вчених, чим більше жертв на благо сім’ї приносять мами та тата, тим більше щастя в результаті відчувають.
Чим більше віддаємо, тим більше отримуємо натомість
Багатодітні батьки звикають дбати про всіх своїх дітей. Вони навчають цього і старших спадкоємців. У результаті в таких сім’ях усі живуть дружно, надаючи один одному підтримку. Діти переймають приклад батьків і, вже будучи дорослими, починають дарувати їм свою турботу натомість. Це і робить мам та тат щасливішими.
На думку дослідників, для багатодітних батьків сім’я завжди на першому місці. І все, що з нею пов’язане, робить їх щасливими.
Чим більше дітей, тим менше проблем
Ще один абсурд. Здавалося б, все має працювати навпаки. Дітей більше, а отже, проблем більше. Вони хворіють, дорослішають, потребують уваги. Тільки багатодітні батьки мають схеми їх вирішення, а ще не роблять з кожної проблеми трагедію. До всього ставляться простіше. А з однією дитиною все не так — часом усе, що з нею відбувається, здається мамам та татам справжньою катастрофою. Вони нібито перебільшують масштаб трагедії, тож і відчувають менше щастя.
А в хаосі, який іноді твориться у багатодітній родині, на дрібниці звикли вже не зважати.
Велика сім’я – маленька спільнота
У великій сім’ї є свої правила. А ще — ролі та завдання. Наприклад, у ній батьки часто не дбають про дозвілля дітей. Діти розважаються тим, що грають один з одним. Їм не потрібен особистий аніматор в образі батьків. У результаті перші спокійно займаються побутовими справами, а другі просто щасливі від того, що є один у одного.
Велика родина – висока самооцінка
На думку австралійців, діти у великих сім’ях зростають упевненими в собі. Вони бачать, що їхні батьки можуть справлятися з великою кількістю труднощів щодо виховання, фінансового забезпечення. Ці мами та тата не опускають руки, виховують малюків і про себе не забувають. Тому діти таких батьків відразу вбирають їхній приклад і приміряють це на себе. Якщо мама та тато справляється, то й вони у майбутньому все зможуть.
Звісно, всі вище зазначені висновки стосуються психологічно здорових сімей і тих, хто має фінансову можливість підняти стільки дітей на ноги. Інакше це буде зовсім не життя, а боротьба за виживання.
