Коли справа стосується вибачень перед дитиною, батьки губляться. Що рекомендують психологи?
Як підібрати правильні слова?
Всі ми дуже хочемо бути добрими, розуміючими, підтримуючими батьками, але часом стаємо тиранами, що вимагають підпорядкування. Коли ми вибачаємося перед своєю дитиною, то даємо їй зрозуміти, що всі люди можуть помилятися, але при цьому гідні вибачення за свою провину. Діти завжди навчаються на батьківському прикладі.
У проханні про прощення ми повинні констатувати факт власної неправоти чи недоречності своєї поведінки; висловити свої почуття та запропонувати варіанти виправлення ситуації, якщо це необхідно.
Якщо ми образили, отже завдали болю і тому необхідно зробити так, щоб біль зник.
Однак відкуплятися за допомогою подарунків у таких випадках не можна.
Ось ситуації, в яких необхідно попросити пробачення у дитини:
- Ви обіцяли і не виконали.
- Накричали на дитину, навіть якщо вона була не права.
- Звинуватили в тому, чого дитина не робила.
- За грубі слова.
Правильні вибачення та доречні фрази
У цьому питанні допоможе пошук золотої середини.
Не варто поспішати з вибаченнями, якщо ви ще не охолонули від злості, відчуваючи яку, наговорили щось образливе дитині.
Тому що в такому разі «правильне» вибачення прозвучить нещиро. Краще дати собі час для появи справжнього жалю і вибрати кілька відповідних фраз для вибачення:
• Назвати почуття дитини, які вона, на вашу думку, відчуває. Зрозуміти їх нескладно, достатньо уявити себе на її місці.
• Ти, напевно, засмутився/злякався/образився/розлютився.
• Це нормально, я теж так себе почувала б у схожій ситуації.
• Мені шкода, що так сталося.
• Я не хотіла тебе образити/злякати.
• Навіть якщо я лаюся і в мене сердите обличчя, я все одно тебе дуже люблю. Близькі люди можуть іноді ображати один одного, лаятись, наприклад, як ми з татом, але ми не перестаємо через це любити один одного.
Ці фрази підходять для дітей різного віку, навіть малюків, які тільки починають говорити. Для старших дітей – від 4-5 років – буває доречно додати іноді невелике пояснення, чому ви вчинили так, що тепер відчуваєте свою провину.
Наприклад: «Я накричала на тебе, мені шкода, що так сталося. Я не хотіла тебе образити, адже я тебе дуже люблю. Я дуже втомилася сьогодні, багато справ, і на роботі мене посварили за помилки, ми з тобою знаємо, як це буває неприємно. Ось я і не стрималася, і тепер мені самій сумно, що так вийшло, пробач мені, будь ласка».
