Вичерпного списку причин, які змушують дитину бити батьків, не існує, адже кожна дитина індивідуальна. Але є деякі науково підтверджені закономірності такої поведінки.
1. Вираз емоцій
Дитина не робот, а жива людина, тому не може зовсім не виражати емоцій чи вони не вміють контролювати емоції, придушувати їх, міркувати про те, правильно вони поводяться чи ні. Тому якщо дитина відчуває агресію або гніву, однією з її природних реакцій буде вдарити кривдника, навіть якщо це мама або батько.
Крім того, дитина таким чином може виражати образу, сум, нудьгу, адже інших способів вираження емоцій вона поки що може просто не знати. І якщо не дозволяти дитині виявляти експресію, нехай навіть у такій формі, як щипання та удари, то вона може втратити базові життєві орієнтири, може так і не навчитися розуміти, добре їй чи погано, хоче вона чогось чи не хоче.
Найправильнішим буде не лаяти дитину, а вчити її розпізнавати свої емоції. Запитуйте її, що він зараз відчуває. Міркуйте з дитиною, що означає та чи інша емоція. Пропонуйте інші альтернативні варіанти прояву почуттів: намалювати образу, уявити смуток, побити подушку, покричати у вікно.
2. Спостереження фізичної агресії, насильства
В 1961 група психологів під керівництвом Альберта Бандури провела експеримент, який у всьому світі відомий як «Експеримент з лялькою Бобо». У ньому взяли участь хлопчики та дівчатка із середнім рівнем агресії, яких поділили на групи. Одна з груп спостерігала агресію дорослого до ляльки (її били молотком, тріпали, підкидали вгору, кричали), друга — природню поведінку. Виявилося, що малюки, в присутності яких люди агресивно поводилися, копіювали цю модель поведінки, причому ще витонченіше: били ляльку по голові, сідали на неї верхи, душили її і т. д. Це дозволило вченим зробити висновок, що якщо дитина бачить, як дорослий виявляє агресію, то «вчиться» робити так само.
Цей же експеримент показав, що якщо лаяти того, хто виявляє агресію на очах дитини, то це створить виховний ефект. Дитина розумітиме, що так робити не можна.
Перегляди ж мультфільмів, де Маша безкарно знущається з Ведмедя, фільмів-бойовиків чи ігри, де потрібно вдарити, щоб виграти, лише підкріплюють впевненість дитини в тому, що так можна робити, тому вона дозволяє собі вдарити батька, просто не замислюючись про те, що поводиться неправильно.
3. Фізичне насильство стосовно дитини
Дитина, яка стає об’єктом для агресії, частіше сама проявлятиме агресію. Якщо дитину карають фізично, то поява в неї агресії та бажання вдарити у відповідь стає закономірною.
Фізична агресія може надходити як від батьків, так і від інших осіб, у тому числі інших дітей. Але не факт, що дитина відповідатиме агресією саме кривднику. Тумаки, що отримуються від іншої дитини в пісочниці, можуть бути перенаправлені дорослому. Таким чином, якщо дитина б’є вас, але ви ніколи не карали її фізично, спробуйте з’ясувати, чи не стала вона об’єктом агресії з боку когось іншого.
Якщо дитина була в такій ситуації, обговоріть емоції, які вона пережила. Розкажіть їй, що вам боляче, коли вона б’є вас. Можливо, варто обговорити, як діяти, якщо дитину вдарив хтось інший.
Якщо ви самі використовуєте фізичні покарання або «невинні» на ваш погляд, ляпаси як виховання, спробуйте переглянути варіанти покарань або прояви власних емоцій.
4. Перевірка кордонів
Дитина є експериментатором. Вона перевіряє середовище на те що, можна робити, а що не можна. Що буде, якщо я так зроблю? Що можна чіпати, що можна мацати, з якою силою можна натискати?
Тут батькові важливо допомогти дитині встановити правильні межі. Чітко окреслити коло того, що можна робити, а що ні. Для цього вам потрібно запитати себе: ви за або проти того, щоб дитина била вас по спині, нехай і не сильно? Чи можна робити це руками, ногами, іншими речами? Цілком ймовірна ситуація, що одні й самі дії різні батьки сприйматимуть по-різному: одні як жарт чи навіть як масаж, інші як біль і образу. Повідомте про це дитині, поясніть, що у яких ситуаціях і коли прийнятно, а коли ні, і що буде, якщо вона продовжить так робити.
5. Невміння виявляти любов до батьків іншими способами
Одним із способів вираження любові, симпатії, ніжності є фізичний контакт – дотики, обійми, поцілунки. Можливо, що дитина, вдаривши вас, хоче привернути вашу увагу. Відсутність уваги, ігнорування нестерпніші для дитини, ніж реакція батьків на агресію.
Якщо дитина почала бити, щипати, кусатися не після конфлікту, а несподівано, то, швидше за все, вона чекає на вашу реакцію та увагу. Запитайте її, чи вона хоче пограти. Спробуйте висловити любов і увагу до дитини прийнятними способами, щоб вона теж вчилася це робити: обійміть її, розкажіть їй про свою любов, лоскочіть.
6. Дитині не вистачає активності
Фізична агресія – спосіб виплескування фізичної енергії. Через вік у дошкільника цієї енергії багато. Стримування її за умов дитячого садка, розвиваючих занять, вкладених у розумовий розвиток, може виражатися у бажанні «поборотися».
Спробуйте захопити дитину заняттями спортом, активними іграми на свіжому повітрі, запропонуйте побити боксерську грушу, якщо дитині хочеться робити щось руками. Свою енергію вона також може виражати на дитячому майданчику у колі однолітків, гуртках, спрямованих на фізичний розвиток.
Цій частині життя дитини має бути приділено не менше уваги, ніж інтелектуальному розвитку.
Як уже було сказано, є не вичерпний перелік причин, через які дошкільник може піднімати руку на батьків. І, як ви бачите, далеко не всі з них свідчать про те, що дитина має якісь психологічні проблеми. Така поведінка нерідко є нормою. Але, щоб її припинити, батькам потрібно більше уваги приділяти своїй дитині, частіше говорити з нею про її емоції та переживання, вчити моралі та позначати межі дозволеного.
Якщо ж дитина продовжує поводитися агресивно, постійно б’ється чи завдає вам болю навмисно, відрегулювати її поведінку допоможе фахівець – дитячий психолог. Чим раніше ви розберетеся в причинах такої поведінки, тим легше її скоригувати.
