Сльози, крики, вимоги купити щось у магазині — це знайоме практично всім батькам. Звідки це і що з цим робити?
Дитячі істерики мають дивовижну здатність виводити з себе навіть найлюблячіших батьків. Дитяча примхливість та істерики, найчастіше, є результатом неправильної поведінки батьків, коли мама і тато в усьому догоджають дитині, виконують всі її «хочу», «купи», «дай». Адже погодьтеся, коли в магазині дитина починає кричати, а іноді падати на брудну підлогу, мамі простіше купити те, що у неї просять, і швидше втекти від цікавих очей. Але дитина це бачить, розуміє і буде робити так доти, доки не отримає бажане. Думка, що це минеться, є помилковою. У дитячих істерик багато причин, і це не завжди реакція на поведінку дорослого.
Неслухняність й істерики бувають віковими симптомами, іноді – сигналами про те, що дитина втомилася або захворіла, але найчастіше – це перевірка дитиною батьківської стійкості, так би мовити проба сил: «А чи можна, батьки, вас не слухатися?».
Що ж робити, як впоратися з постійними істериками вашої улюбленої дитини?
1. Ви головні! Не піддавайтеся на істерику. Дитина повинна зрозуміти, що не вона вирішує, а ви;
2. Ігноруйте! Істерика – це вистава, яка вимагає глядачів. Немає кому дивитися – немає сенсу плакати. Вийдіть в іншу кімнату, займіться чимось;
3. Відверніть увагу! Дитина не хоче йти з дитячого майданчика, скажіть, що вдома на неї чекає сюрприз (печиво, іграшка тощо);
4. Не кажіть відразу «Ні!» Поясніть дитині, чому саме вона не може отримати бажане. Якщо це магазин, тоді скажіть, що у вас немає грошей, ви отримаєте зарплату і купите. Якщо дитина не хоче йти додому, назвіть причину, чому потрібно йти;
5. Спробуйте домовитися! Якщо дитина починає істерити, скажіть, що це погано, не красиво. Що такою поведінкою вона не тільки не досягне бажаного, але і позбудеться чогось;
6. «Ні!» кажуть і тато, і мама! Дитина повинна знати, що якщо мама заборонила, не купила тощо, то і тато тієї ж думки, і бабуся, до речі, теж. «Ні» – це ні, навіть якщо це було півгодини тому, дві години або вчора.
Коли істерика закінчиться, дайте своїй дитині відчути, наскільки сильно вас засмутила її поведінка. Нехай малюк усвідомить, що і ваше терпіння має межі. Поясніть йому, що ви розсерджені і вам потрібен час для того, щоб заспокоїтися і прийти в себе.
У кожній родині дитячі істерики і капризи проходять по-різному. У деяких – практично непомітно і безболісно, в деяких – затягуючись на тривалий час. Все залежить від поведінки не тільки дитини, але і самих батьків.
Бувають моменти, коли діти дійсно перевіряють вас на міцність. Буває потрібно поводитися жорстко, але пам’ятайте, що причина найчастіше криється в нестачі любові і розуміння. Не потурання і безкарності, а саме любові – суворої, уважної, чутливої до ситуації.
