Нелюбі доньки нелюблячих матерів

Нелюбі доньки нелюблячих матерів

Такі дівчатка роблять потім одні й ті ж помилки у стосунках, не усвідомлюючи причину. Це важко, але вихід все ж знайти можна. І ще одне: будь ласка, стежте за тим, що ви говорите своїм дітям!

У дитинстві дівчинка вперше дізнається про те, хто вона, в дзеркалі, яким для неї є особа її матері. Вона розуміє, що її люблять, і це почуття – що вона гідна любові і уваги, що її бачать і чують – надає їй сили, щоб рости і ставати самостійною особистістю.

Донька нелюблячої матері – емоційно відстороненої, або непостійної, або занадто критичної і жорстокої – дуже рано отримує від життя інші уроки. Вона не знає, що станеться в наступний момент, яка мама буде з нею завтра – хороша чи погана, вона шукає її любов, але боїться, яка реакція на цей раз послідує, і не знає, як її заслужити.

Амбівалентна прихильність до такої матері привчає дівчинку до того, що відносини з людьми взагалі ненадійні і їм не можна довіряти, такий вид прихильності встановлює в її душі жахливий конфлікт між її дитячою потребою в любові і захисті і тим емоційним і фізичним насильством, яке вона отримує у відповідь.

Що найважливіше, потреба дочки в материнській любові не зникає навіть після того, коли вона усвідомлює, що це неможливо. Ця потреба продовжує жити в її серці поряд з жахливим усвідомленням того факту, що єдина людина, яка має її любити безумовно, просто за те, що вона є на світі, цього не робить. Щоб впоратися з цим почуттям, іноді потрібне все життя.

У доньок, які виросли з усвідомленням того, що їх не люблять, залишаються емоційні рани, які в значній мірі визначають їх подальші стосунки і те, як вони будують своє життя. Найсумніше, що іноді вони не здогадуються про причини своїх труднощів і вважають, що у всіх проблемах винні самі.

1. НЕСТАЧА УПЕВНЕНОСТІ В СОБІ

Нелюбимі доньки нелюблячих матерів не знають, що вони варті уваги, в їх пам’яті не залишилося відчуття, що їх взагалі люблять. Дівчинка могла зростати, звикаючи день за днем ​​лише до того, що її не чують, ігнорують або, що ще гірше, за нею пильно стежать і критикують кожен її крок.

Навіть якщо у неї є явні таланти і досягнення, вони не надають їй впевненості. Навіть якщо вона має м’який і поступливий характер, в її голові продовжує звучати голос матері, який вона сприймає як свій власний, – вона погана дочка, невдячна, все робить на зло, «в кого таке виросло, у інших діти як діти»… Багато хто вже в дорослому віці розповідають, що у них залишається відчуття, що вони «обманюють людей» і їх таланти і характер таять в собі якусь ваду.

2. НЕСТАЧА ДОВІРИ ДО ЛЮДЕЙ

«Мені завжди здавалося дивним, чому хтось хоче зі мною дружити, я починала думати, чи не стоїть за цим якась вигода». Такі почуття виникають від загального відчуття ненадійності світу, яке відчуває дівчинка, чия мати то наближає її до себе, то відштовхує. Їй і в подальшому буде потрібне постійне підтвердження того, що почуттям і стосункам можна довіряти, що на наступний день її не відштовхнуть. «Ти мене справді любиш? Ну чому ти мовчиш? Ти не покинеш мене?»

Але при цьому, на жаль, самі дівчатка відтворюють у всіх своїх відносинах тільки той тип прихильності, який був у них в дитинстві. І в дорослому віці вони жадають емоційних бурь, спадів і підйомів, розставань і солодких примирень. Справжня любов для них – це мана, всепоглинаюча пристрасть, чаклунська сила, ревнощі і сльози.

Спокійні довірчі відносини здаються їм або нереальними (вони просто не можуть повірити, що так буває), або нудними. Простий, не “демонічний” чоловік, швидше за все, не зверне на себе їх увагу.

3. ТРУДНОЩІ у відстоюванні власних КОРДОНІВ

Багато з тих, хто виріс в атмосфері холодної байдужості або постійної критики і непередбачуваності, розповідають, що постійно відчували потребу в материнській ласці, але в той же час розуміли, що не знають надійного способу її отримати. Те, що викликало прихильну усмішку сьогодні, завтра може бути відкинуто з роздратуванням. І вже ставши дорослими, вони продовжують шукати спосіб задобрити, догодити своїм партнерам або друзям, уникнути повторення тієї материнської холодності за всяку ціну.

Вони не можуть відчути межу між «холодно і гаряче», то наближаючись занадто близько, шукаючи таких взаємопроникаючих стосунків, що партнер то змушений сам відступити під їх натиском, то, навпаки, боїться наблизитися до людини з побоювання, що його відштовхнуть. Крім труднощів зі встановленням здорових кордонів з протилежною статтю, у доньок нелюблячих матерів часто виникають проблеми і з дружніми відносинами. «Як мені дізнатися, що вона дійсно моя подруга?» «Вона моя подруга, мені важко їй відмовити, і врешті-решт об мене знову починають просто витирати ноги».

У романтичних стосунках такі дівчата проявляють уникаючу прихильність: вони уникають близькості, хоча шукають близьких відносин, вони дуже вразливі і залежні. «Світ клином зійшовся» – це їхня лексика. Або, як крайня ступінь прояву оборонної позиції, – моментальне «ні» на будь-яку пропозицію, запрошення і прохання, що іде від чоловіка. Занадто великий страх, що відносини принесуть їм таку ж біль, яку вони відчували в дитинстві, коли шукали материнської любові і не знаходили її.

4. Занижена самооцінка, НЕЗДАТНІСТЬ ВИЗНАТИ СВОЇ ПЕРЕВАГИ

Як розповідала на терапії одна з таких нелюбих доньок: «У дитинстві мене виховували, в основному борючись з недоліками, про достоїнства не говорили. Тепер, де б я не працювала, мені кажуть, що я не проявляю достатньо ініціативи і не прагну до підвищення».

Багато розповідають, що для них стало справжнім сюрпризом, що вони виявилися здатні чогось досягти в житті. Дуже багато до останнього відтягують момент в тому, що стосується нових знайомств, пошуку кращої роботи, щоб уникнути розчарування. Невдача в цьому випадку буде означати для них повне відкидання, нагадає про той розпач, який вони відчували в дитинстві, коли їх відкидала мати.

Тільки в зрілому віці нелюбій доньці вдається повірити в те, що у неї була нормальна зовнішність, а не «три волосини», «не в нашу породу» і «хто ж тебе таку візьме». «Я випадково натрапила на свою стару фотографію, коли у мене вже були свої діти, – і побачила на ній симпатичну дівчинку, не худу і не товсту. Я ніби подивилася на неї чужими очима, навіть не відразу зрозуміла, що це я, мамин «валянок».

5. Уникання ЯК ЗАХИСНА РЕАКЦІЯ І ЯК ЖИТТЄВА СТРАТЕГІЯ

Знаєте, що відбувається, коли настає пора шукати свою любов? Замість «Хочу, щоб мене любили» дівчинка, яка відчувала в дитинстві материнську нелюбов, десь в глибині душі має страх: «Не хочу, щоб мене образили ще раз». Для неї світ складається з потенційно небезпечних чоловіків, серед яких якимось невідомим способом потрібно знайти свого.

6. НАДМІРНА чутливість, «ТОНКА шкіра»

Іноді чийсь безневинний жарт або порівняння викликає у них сльози, тому що ці слова, такі легкі для інших, падають непідйомною вагою в їх душу, пробуджують цілий пласт спогадів. «Коли я надмірно гостро реагую на чиїсь слова, я спеціально нагадую собі, що це моя особливість. Людина, можливо, і не хотіла мене образити». Також таким нелюбим в дитинстві донькам важко справлятися зі своїми емоціями, адже у них не було досвіду безумовного прийняття їх цінності, який дозволяє міцно стояти на ногах.

7. ПОШУК МАТЕРИНСЬКИХ ВІДНОСИН ПРИ ВЗАЄМОДІЇ З ЧОЛОВІКАМИ

Ми прив’язані до того, що нам знайоме, що становить частину нашого дитинства, яким би воно не було. «Тільки через роки я зрозуміла, що мій чоловік ставився до мене так само, як моя мати, і я сама його вибрала. Навіть перші слова, які він мені сказав, щоб познайомитися, були: «Ви самі придумали так пов’язати цей шарфик? Зніміть». Тоді мені це здалося дуже кумедним і оригінальним».

Навіщо ми про це розповідаємо зараз, коли ми вже виросли? Не для того, щоб кинути в розпачі ті карти, які нам роздала доля. У кожного вони свої. А для того, щоб усвідомити, як ми чинимо і чому. Це дуже важко – рости без любові, вам випало це нелегке випробування, але безліч людей переживали те саме і змогли подолати це.

Джерело