Як діти випробовують кордони батьків

Як діти випробовують кордони батьків

Одна з найбільш обговорюваних тем у дитячій психології – це випробовування дітьми на міцність кордонів батьків, для отримання бажаного. Чому ця тема така актуальна? Мабуть тому, що кожна дитина на деяких стадіях свого розвитку проходить в певній мірі етапи випробування кордонів, встановлених батьками: «що дозволено», а «що ні»  та «як зробити так, щоб дозволеного було якомога більше», вдаючись до різноманітних маніпуляцій.

Так, починаючи з першого року свого життя, дитина активно досліджує межі житла, в якому вона перебуває, знайомиться з усіма доступними предметами та їх функціями, і саме в цей період малюк стикається з першими заборонами: не можна, не чіпай, поклади на місце. Для дитини такі заборони незвичні, адже тепер виявляється, що не весь світ влаштований  для неї, з часом малюк примиряється і починає спрацьовувати так звана програма встановлення кордонів. Але ж як дитині дізнатися де саме встановлені ці кордони? Щоб це дізнатися, дитина порушує ці кордони, і таким чином визначає що є дозволеним, а що не дозволяється. В подальшому своєму розвитку, дитина випробовує кордони батьків, вдаючись до різних психологічних трюків та маніпуляцій,  щоб змусити батьків зробити заборонене – дозволеним, та й щоб в цілому дозволеного було більше ніж забороненого.

Психологи виділяють декілька дитячих маніпуляцій для випробування кордонів на міцність:

Ниття – коли дитина тривалий час безупинно просить: «ну будь-ласка, ну дай, ну хоч трішки…». Перемагати таку маніпуляцію потрібно послідовно, пояснивши дитині, що ви її любите, чуєте її прохання, однак вам неприємне її ниття і на даний момент не можете його задовольнити. Психологи радять відволікти дитину якимись заняттями, іграми або хатніми справами. Щоразу, коли дитина починатиме нити, виходити з кімнати, або ігнорувати ниття, до того часу, доки вона не заспокоїться.

Істерика або ультиматум – дитина хоче агресивно домогтися бажаного за допомогою істерики, пронизливого крику, сліз, і якщо після двох таких істерик вона досягає бажаного, то в подальшому  весь час буде застосовувати цей прийом, щоб отримати те, що вона хоче, і після цього швидко заспокоюватись. Під час такої істерики дитина плаче, кричить і споглядає, який ефект вона проявляє на оточуючих, тож для подолання такого випробування психологи рекомендують залишити дитину одну в кімнаті, доки вона не заспокоїться, таким чином за відсутності глядачів – концерт не вдасться. Якщо залишити дитину неможливо, потрібно зробити вигляд, що не помічаєте її істерик. В тих випадках, коли вони трапляються в людних місцях, як то магазин або дитячий майданчик, потрібно негайно вивести дитину подалі від оточуючих, постаратися заспокоїти її, але в жодному разі не поступатися дитині, а краще знайти компроміс в ситуації, що склалася, так вона зрозуміє, що криками та плачем нічого не доб’єшся, а інакше – давши слабину – дитина зрозуміє, що може вами керувати.

Бувають звичайно й істерики в дитини, які спричинені стресом, втомою, голодом, в такому разі потрібно першочергово прибрати провокуючий фактор, потім дитина заспокоїться, такі істерики не належать до способу випробування кордонів, а спричинені фізіологічним чи психологічним дискомфортом.

Брехня – найчастіше діти вдаються до такої маніпуляції, перебільшуючи своє нездужання або навпаки здорове самопочуття. У першому випадку, дитина придумує собі різні хвороби, наприклад, животик болить, голова болить, коли не хоче щось їсти, або кудись йти: в садочок, до школи. А в другому випадку, коли навпаки незадовільний стан здоров’я дитини позбавляє її якихось цікавих розваг, типу аквапарку, прогулянок, поїздок в цікаве довгоочікуване місце. В цьому випадку слід спокійно поговорити з дитиною, не тиснути на неї, можливо бути більш поблажливим, знайти вихід із ситуації, що влаштує усіх, і при цьому пояснити, що брехати не припустимо, адже одна маленька брехня народжує велику недовіру в подальшому.

Лестощі. Батькам досить важко розпізнати дану маніпуляцію, адже всі хочуть бачити своїх дітей ніжними, люблячими й слухняними, тож вірять дитині, втрачають пильність, погоджуються на її прохання, таким чином піддаючись на ці маніпуляції. В таких випадках краще навчитися розпізнавати лестощі та «не купувати» їх у дитини, йдучи у неї на поводу, адже любов батьків та дітей – це щире, світле та непідкупне почуття.

Звинувачення – досить жорстока маніпуляція, яка найчастіше зустрічається зі сторони підлітків, які намагаються викликати відчуття провини у рідних людей, щоб досягти бажаного. Батькам в таких випадках слід приділити особливу увагу роз’яснювальній роботі з дитиною, пояснивши, що звинувачувати людей негарно й незаслужено, при цьому варто слідкувати, щоб у своїй поведінці батьки не дорікали дитині.

Підкуп. Зародження такої маніпуляції починається як правило з батьків, коли ті використовують винагороди (подарунки, гроші) за хороші оцінки, поведінку, прибирання в оселі або ще якусь хатню роботу, таким чином схиляючи дитину бути корисливою та байдужою. Дитину слід привчати виконувати свої обов’язки, вести себе гідно без будь-яких винагород, щоб вона не стала заручником ринкових відносин з оточуючими в подальшому.

Рекомендації для батьків, щоб не стати заручниками дитячих випробувань та маніпуляцій

  • намагатися бути дитині не лише батьком/мамою, але й другом, до якого завжди можна звернутися за порадою і якому можна довіряти
  • не дорікати дитині та не сварити за дріб’язкові провини
  • не маніпулювати дітьми, адже батьки – найголовніший приклад для наслідування
  • дитина повинна знати чіткі межі дозволеного та недозволеного в сім’ї та в суспільстві
  • прислухатися до думки дітей, проте останнє слово все ж лишається за батьками
  • батьки також повинні вміти визнавати власну провину та вибачатися, якщо така ситуація сталася
  • відчувати та любити власну дитину, намагатися її розуміти й поважати її вибір.

Джерело