Чудові вірші українських поетів про найтеплішу пору року року, яка манить дітей канікулами, теплими хвильками річки чи озера, довгими та безтурботними вечорами дитинства на канікулах в бабусі чи сімейними відпустками в горах чи біля моря. Це час відпочинку, натхнення, насолоди і приємних спогадів.
Щедре літо
Літня спека, грози, грім,
Літо, ти прекрасне всім!
Скільки в тебе є скарбів:
В лісі – ягід та грибів;
У садках – смачна малина,
Аґрус, яблука, ожина.
Фрукти й зелень соковита –
Це смачні дарунки літа.
Ген тече срібляста річка…
Ой і тепла ж в ній водичка!
Можна влітку засмагати,
Можна плавати й пірнати.
Тетяна Корольова
Літо
Літо, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.
Лель-Анатолій Загрудний
Прикмети літа
Ластівки літають
Над водою низько,
Хвилі розбивають –
Значить, дощик близько.
Мов червоні квіти,
Хмари в небі синім,
Значить, завтра, діти,
Буде вітер сильний.
А як льону річка
В полі засиніла,
Знайте, що суничка
У гаю дозріла.
Марія Чепурна
Літо
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик,
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
Олег Роговенко
Сунички
Під маленькими ялинками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками –
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
Ліна Костенко
Сонце гріє
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає, –
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Тарас Шевченко
Канікули
Червневе сонечко зійшло,
всміхнулося тихесенько,
повеселішало село,
і річці нашій весело!
Вода лоскоче береги,
а ті сміються квітами.
Мчимо, веселі, у луги –
діждалися канікул ми.
Валентин Струтинський
Червень
Здраствуй, червню! Здраствуй, літо!
Люба сонячна пора.
Колоситься в полі жито,
Загоряє дітвора.
Червоніють полуниці
Соковиті, запашні,
В хаті зовсім не сидиться.
Ой, які хороші дні!
Галина Демченко
Канікули
«Канікули! Канікули!» –
Співає все навколо.
Канікули, канікули,
Канікули у школі!
А що таке – канікули?
Це літні дні барвисті,
Це час, коли нам ніколи
Хоча б на мить присісти,
Бо треба мчати босими
Наввипередки з вітром,
З густих лісів приносити
Горіхів повні відра.
Це час у річці хлюпатись,
Підсмажувати спини
І зранку в лузі слухати
Тонку струну бджолину…
Це час, коли за хлопцями
Ми скучим, як ніколи,
І нам страшенно схочеться
Скоріше знов до школи!
Анатолій Костецький
Сонячне літо
Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси…
Марія Яновська
Липень
Від спеки можна закипіти.
Я ж в холодочку не лежу.
Що брат не встигне доробити,
Те я йому допоможу.
Цвітуть довкола густо липи
І бджоли мед несуть в село…
Узимку чаю з цвітом випий –
Простуди – наче й не було!
Ігор Січовик
Сонце сипле проміння ласкаве
Сонце сипле проміння ласкаве
На стежину, що з трав – степову.
А дівчисько маленьке, цікаве
Роглядає мандрівку нову.
Ось деревця і трави шовкові,
Маленький старий пеньок.
Розлітаються дзвони ранкові
Плететься гарненький вінок.
І тримають малі рученята
Степові різнобарвні квітки.
Захотілось багато нарвати,
Та розсипались квіти з руки.
Ірина Іваненко (Онищенко)
Нас сонечко стрічає…
Нас сонечко стрічає,
У літечко біжить.
Теплом всіх пригощає,
Струмочком дзюркотить.
І ми радієм разом
Яскравій цій порі.
Багато друзів літо
Приносить дітворі.
Сплітаємо віночок
Із сміху і пісень.
Із друзями проводимо
Ми кожен літній день.
Нас сонечко чарує,
Дарує нам дива.
Яка весела, радісна,
Чудова ця пора!
Я всміхаюсь сонечку:
— Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці,
Хай вона цвіте!
Павло Тичина
Справи літа
Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
Анатолій Костецький
Щоб швидше ріс!
Полива під вечір мати
Огірки і кавуни;
Та й роз’яснює хлоп’яті:
— Швидше виростуть вони!
Миттю підбігає Дмитрик
До відра, синок малий
Посміхнувся мамі хитро,
просить:
— І мене полий!
І сміється неня рада:
— Ну, ставай, ставай!
Після цього дощопада
Буде в нас таки врожай!
Олекса Ющенко
Віршики про літо від Наталії Карпенко
Прийшло очікуване літо
Прийшло очікуване літо –
Короткі ночі, білі дні.
Зірки росою миють квіти,
Гойдають трави запашні.
Суничка визирнула з листя,
Бджола збирає в лузі мед,
У полі жито колоситься,
Шумить круг ставу очерет.
Літо тішиться
Літо тішиться: – Лечу!
Я гуляю досхочу!
Хто тут літечко чекав,
Хто без мене сумував?
В мене промені у жмені,
В мене ягоди в кишені.
В мене грядка для борщу,
Налітайте, пригощу.
Обіймає вечір плечі
Обіймає вечір плечі,
Пригортається до ніг.
Цвітом липи пахне вечір,
Духмяніє для усіх.
Пахне кріп і полуниця…
Як же гарно у селі.
В червні сонечку не спиться,
В червні ночі замалі.
Райдужний віночок
Барви літечка збираю
Розмаїті й запашні,
У віночок заплітаю,
Любо й весело мені.
В ньому маківки червоні
І яскраві нагідки,
В ньому жовтий цвіт красолі,
Шишки хмелю і листки.
Край блакитних незабудок
Синьоокий васильок,
Я дзвіночки не забуду
Вплести в райдужний вінок.
Літні кольори
Де збирає літечко
Різні кольори,
Чим фарбує квіточку
І усі дари?
Просіває літечко
Світло з вишини
Крізь прозоре ситечко
На сади й лани.
Променисте сяєво
Обіймає світ.
Промінь віддзеркалює
Усмішку ягід,
Теплий погляд квіточки,
Шовк духмяних трав…
У палкого літечка
Безліч добрих справ!
Журилася ромашка
Журилася ромашка:
Не рви мою красу,
Тут бавиться комашка,
Я радість принесу.
Чому це всі гадають:
Хто любить, а хто ні,
І білий цвіт зривають…
То ж боляче мені!
Не кривди жодну квітку,
Земля наш спільний дім.
А я ще довго влітку
Всміхатись буду всім.
У саду
Подивитися йду
Що зросло у саду.
Може, ягідка там?
Я і вам трохи дам.
А в саду смакота
Для мого живота.
Піднімаю листок,
Там сидить огірок.
Хрум-хрум-хрум жартома,
Хрум-хрум-хрум… Вже нема!
Зародило вишень!
Де набрати кишень?
Скаче серце моє:
– Пригощайтеся! Є!
Шовковиця
Щось очі розбігаються
Липневої пори.
На гілочці гойдаються
Шовковиці. – Бери!
Здійняла галас пташечка:
– Не треба, не чіпай!
Гуде й собі комашечка:
– Це наш солодкий рай!
– Ой шпаче, всім дістанеться,
Вродило, озирнись!
Візьму! Біди не станеться,
Вгамуйся та не злись.
Стою і усміхаюся,
Нектар на язиці.
Я літечку вклоняюся
За ягоди оці.
Хлюща
Це не дощ, а справжня хлюща,
Репетує дужче й дужче!
Не кажи, що всім не вгодиш,
Ти – то ллєш, то не приходиш!
Навесні чекали зливи!
А тепер дозріли ниви,
У воді стоять городи…
Ми втомились від негоди!
Набурмосилося небо,
Нам дощу уже не треба!
Врожаї пора збирати…
Пусти сонце погуляти!
Було пильнувати…
Кавун-кавунисько,
Зелений хлопчисько
Котився, котився,
Упав і розбився.
Такий червоненький,
Такий солоденький.
І що тут казати…
Було пильнувати!
Анатолій Камінчук, короткі віршики про літо
БДЖІЛКА ВЕСЕЛО ЛІТАЄ
Бджілка весело літає,
Квіткам вічка розтуляє.
Каже: — Квіти, годі спати,
Я прийшла медок збирати!
СВІТЛЯЧОК
Спить метелик-біланець,
Спить зелений стрибунець,
Спить ромашка і кульбабка,
Під листком заснула жабка.
А маленький світлячок
Не лягає на бочок:
Він засвічує ліхтарик
І чита собі букварик.
КОЛОСОК ПРОСНУВСЯ
Вітерець гойднувся
Між зелених віт.
Колосок проснувся
І сказав: — Привіт! —
Жайвір усміхнувся,
Мовив: — Добрий день!
Бачу, ти проснувся
Від моїх пісень.
Бачу, повен сили,
Чую дужий дзвін.
Колосочку милий,
Мій тобі уклін!
Оксана Кротюк. Віршики для дітей про літо.
ЗАЙШЛО НА ЛІТО
Зайшло на літо. Cяють роси,
Духмяно піняться бузки.
Іще далеко до покосів,
І жито квітне залюбки.
Зелений коник поміж стебел
На скрипці стиха награє.
І попід саме синє небо,
Нагрітий сонцем, день встає.
КОЛИ ДОЩИК ІДЕ
Ані плащик, ні взуванка
Не потрібні для Іванка,
Коли дощик іде.
Бо ростуть дерева й квіти,
І усі на світі діти,
Коли дощик іде.
ЛІТЕЧКУ, ЗАЦВІТИ
Літечку, літечку, зацвіти,
Солоденьких ягідок уроди.
Умивай їх росами рано-рано,
Поки небо зорями іще вбрано.
Зігрівай їх сонечком тепло-ясно,
Поливай їх дощиком рясно-рясно.
Будуть, як намистечко, у траві
Красуватись ягідки лісові.
ЛІТО
Як то гарно, як то любо
Грає сонце над Дніпром.
У м’якій смугастій шубі
Джміль дріма під лопухом.
Пахне літом. Синій дзвоник
Ніжно світиться між трав.
А манісінький сюрконик
Нам на скрипочку заграв.
Лана Виноградова. Вірші для дітей про літо
Вірш про літо
Цілий рік чекають літа
І дорослі, й малі діти…
Хочуть сонечка усі,
Босоніж бігать по росі…
Купатись в ріках та ставках,
У океані й на морях…
Гаряче сонце споглядати,
Високі гори підкоряти…
І інших тьма у всіх забав,
Бо влітку завжди купа справ!
Вірш-загадка
Різнобарвне та яскраве,
Тепле, лагідне, ласкаве,
Відгадайте, що це, діти?
Скажем разом, ну-мо? …. (літо)
Люблю літо!
Люблю я, літечко, тебе,
За небо ніжно-голубе…
За квіти, ягоди і фрукти,
За свіжі і смачні продукти,
За ласку, за твоє тепло,
Боюсь, щоб швидко не втекло!
Віршик про вишеньки
Високо вродили вишні
Та дістати в мене вийшло
Ласувати ними буду!
Пригощу і Таню, й Люду!
Ну-мо ласувать, малята!
Буде в нас “вишневе свято”!
Вірші для дітей про літо від Анатолія Качана
ЗЕЛЕНА ШКОЛА
Рано-вранці, як до школи,
Поспішають наші бджоли
До зеленої держави,
Де цвітуть і пахнуть трави.
Там, у заростях барвінку,
Чебрецю і материнки,
Вчаться бджоли ціле літо
Добувати мед із цвіту.
ПОРА МЕДОЗБОРУ
Дві розвідниці-бджоли
В вулик звістку принесли:
При дорозі до села
Вранці липа зацвіла!
Хочеш меду — не зівай,
Швидше крила розправляй.
Мить — і липа край села,
Наче вулик, загула.
СТО КУЛЬБАБЕНЯТ
Умовляла внучка бабу:
— Ой, не дмухай
на кульбабу,
Бо з кульбаби полетять
Сто малих кульбабенят.
ТИХШЕ, ЖАБИ
Тихше, жаби,
Ні гу-гу —
Ходить чапля
По лугу.
Щоб не сталося
Біди,
Наберіть
У рот води.
ХЕРСОНСЬКІ КАВУНИ
Обігнавши вітерець
Десь на полустанку,
До перону підійшов
Поїзд на світанку.
Звідкіля він — із Карпат
Чи з Полтави, може?
Пасажирські поїзди,
Мов дві краплі, схожі.
Та коли рябий кавун
Винесли з вагона,
Стало ясно без об’яв —
Поїзд із Херсона.
Це мені передала
Таврія дарунки.
Сонце вивело на них
Світлі візерунки.
Ганна Максимович. Літні поезії для дітей
Сунички
На галявині з травички
Усміхаються сунички:
Ягідки смачні, маленькі,
Їхні личка рум’яненькі.
– Розкажіть мені, сунички,
Хто рум’янить ваші личка?
– Нас травичка укриває,
Теплий дощик поливає,
Ясне сонечко нас любить
І промінчиком голубить.
А промінчик скік в травичку
І рум’янить наші личка.
Чудовий день
Вітер в полі розхитав
Голубий дзвіночок –
Забринів, затрепетав
Ніжний голосочок.
Усміхнулося за мить
Сонечко ласкаве
І послало у блакить
Промені яскраві.
А хмаринки попливли
Навпростець до річки,
Чепурились, як могли,
Умивали щічки.
Привітала літній день
Польова ромашка,
У небесну чисту синь
Полетіла пташка.
Перепілка діточок
У росі купала,
Із пахучих квіточок
Снопики в’язала.
Цей чудовий літній день
Барвами чарує
І мелодії пісень
Щедро всім дарує.
