Батьківські таємниці: 8 речей, які мають залишитися в секреті від дітей

Батьківські таємниці: 8 речей, які мають залишитися в секреті від дітей

Дуже часто молоді батьки розмовляють при дитині на серйозні теми, вважають, що малюк ще нерозумний і все одно нічого не зрозуміє. Навіть зовсім маленькі діти вловлюють інтонацію та невербальні посилання батьків у спілкуванні. Що говорити про старших малюків, для яких все нове, як сигнал – слухай, запам’ятай, дій.

Сприйняття дитиною людей, предметів, стилів спілкування, світу загалом безпосередньо залежить від її батьків, тому важливо усвідомлено підходити до питання тем для розмови у присутності чада. Зрозуміло, що під забороною інтимні теми, розмови про насильство, злочини тощо.

Розберемося в тих темах, які на перший погляд здаються зовсім невинними, але при цьому можуть сильно вплинути на психічний та моральний розвиток вашого малюка.

Чого бояться мама та тато

Страхи батьків не повинні бути усвідомлені малюком, не треба показувати дитині всі свої тривоги. У малюка і так повно-повно власних переживань від монстрів під ліжком до страшних снів і кусючих собак. Ваші тривоги неодмінно передадуться дитині.

Якщо мама, наприклад, поки тато у від’їзді, невпинно говоритиме, як страшно ночувати одним, перевіряти двері та вікна, а під кінець і зовсім покладе малюка спати разом із собою, то й дитина стане з побоюванням ставитися до подібної ситуації, вона перестане відчувати свою захищеність.

Якщо одного разу ви скажете про те, що вже темно і страшно, потрібно бігти додому, бо на вас обов’язково хтось нападе, не дивуйтеся, що при настанні сутінків малюк боятиметься виходити з дому навіть у вашій присутності.

Пам’ятайте, що ви авторитет для свого малюка, непорушна стіна, з вами має бути комфортно та безпечно. Тато та мама як супергерої переможуть все зло та захистять своє чадо.

Ставлення родичів до народження малюка

У жодному разі не кажіть, що хтось із близьких не хотів, щоб мама народжувала дитину. Не треба малюкові знати, що тато був не готовий стати батьком, а бабусі взагалі чекали на онуку, а не на онука.

Навіть якщо ваша дитина мало спілкується з батьком або іншими родичами, ви не повинні висловлювати їхню думку про народження малюка. Дитина беззавітно любить близьких, які приділяють їй увагу, дбають і виявляють ніжні почуття до неї. Не варто травмувати психіку малюка.

Ще краще взагалі ніколи не розповідати таку інформацію дитині, навіть якщо вона вже зовсім велика.

Суперечки про виховання

Не варто в присутності дитини говорити про методи виховання, успіхи в розвитку, заходи покарання. Здебільшого, для дітей процес виховання це само собою зрозумілий процес, частина життя, а в жодному разі не ретельно сплановані дії. Малюк вважає те, що ви робите і кажете – не методикою, а єдиним вірним варіантом, заохочення – справді чесною похвалою, а не здатністю вплинути на його розвиток та сприйняття світу.

Не потрібно обговорювати, як ви плануєте покарати малюка, ви потім охолонете і забудете про це, а дитина все ще з тривогою чекатиме на осуд.

Крім того, не потрібно сперечатися про те, хто з батьків правильно виховує дитину, а хто припускається помилок. Маля має усвідомлювати узгодженість ваших дій, тоді у нього не виникне сумнівів у вашій правоті.

Тяжка мамина вагітність та пологи

Щоб у дитини не з’явилося почуття провини перед батьками, не потрібно вдаватися до подробиць, як мамі було важко виношувати малюка, як вона лежала в лікарні, колола уколи і не спала ночами. Ваш малюк ще не може до кінця зрозуміти, чому мамі було так важко і боляче, і швидше за все, прийме цю інформацію як докір у свій бік, адже якби не він, то мама могла всього уникнути.

Інформація про пологи взагалі не для дитячих вух, якщо ви не хочете, щоб малюк почав ставити питання, на які ви не знатимете, як дати відповідь.

Ваше негативне ставлення до викладачів

Навіть якщо вам категорично не подобається викладацький підхід до виховання та навчання в дитсадку чи школі, не варто розповідати про це при малюку. Своїми думками ви можете поділитися з близькими наодинці.

Небажання вчитися, робити домашнє завдання, або взагалі йти в дитячий садок, дитина може пояснити тим, що її вчитель або вихователь недостатньо хороший, не розумний, не подобається йому.

Діти як лакмусові папірці вбирають ваше ставлення до того, що відбувається, і до людей, у тому числі. Тому не варто дивуватися, що ваше чадо має ту ж думку про людину, що й ваша.

Краще взагалі не давати оцінку людині, яка дає дитині знання та виховує її як члена суспільства, навіть якщо викладач вам не подобається. У ваших силах змінити клас, школу, дитсадок, але навіть при цьому не потрібно відкривати справжню причину своїх дій, краще вигадати нейтральні підстави.

Сварки та взаємні закиди

У благополучній сім’ї малюк любить тата і маму однаково, його трепетні почуття відносяться і до найближчого оточення, ваших близьких. Дитині не треба бути свідком скандалів батьків, вона не зрозуміє причин, буде просто налякана, не розуміючи, хто правий, а хто винен. Для дитини сім’я повинна асоціюватися зі спокоєм та ніжністю, благополуччям та захищеністю.

Якщо ви після сварки дозволяєте собі говорити невтішні зауваження про другу половину, малюк може сприйняти це близько до серця. Ви охолонете, помиритеся, а ваша дитина все ще переживатиме, адже «тато – черствий і бездушний», «а мама – істеричка». Дитина не хоче і не може виділити когось із вас, вона не зобов’язана приймати чийсь бік у сварці, тому ви як батьки повинні убезпечити малюка від власних з’ясувань стосунків.

Правда про родичів

Якщо ваші родичі, навіть далекі, мають свої скелети в шафі, не варто видавати їхні секрети дитині. Інформація про те, яку і вам неприємно чути, подробиці, що творив безсовісний прадід, або як ішов у запій дід, не потрібні малюку.

Всій інформації настане час. У свідомому та усвідомленому віці ваше чадо зробить свої висновки щодо життя та поведінки своїх предків.

Надумані секретики

“Давай, це буде наш секрет, і ми нікому про нього не говоритимемо” – пропонує тато, ховаючи заначку, або пропонуючи подивитися футбол замість прогулянки. Дитині, звичайно, цікаво, адже її прийняли за дорослого, якому довіряють. Але поступово, враховуючи любов і прихильність до обох батьків, малюк починає мучитися від усвідомлення того, що обманює того з батьків, хто не знає секрету.

Зайві переживання ні до чого дитячій психіці.

Не раньте дітей своїми розмовами, враховуйте вік вашої дитини, її ставлення до вас та родичів. Вчіться володіти собою у суперечках та проявах емоцій. Ви відповідаєте за стабільність душевної рівноваги малюка, за його виховання та прийняття життя.

Багато психологів говорять про те, що діти – повноцінні члени вашої родини, не можна приховувати від них правди. Тим не менш, подумайте, а чи готова до вашої правди дитина, чи варто почекати з одкровеннями до моменту, коли вони не травмують дитячу психіку.

Нехай вашими головними таємницями стануть приємні сюрпризи для малюка.