8 істин, знайомі лише тим мамам, які виховують синів

8 істин, знайомі лише тим мамам, які виховують синів

Мами синів – це окрема каста, яка живе за своїми правилами. Я виростила трьох хлопчиків і за минулі 25 років зрозуміла кілька важливих речей, про які не йшлося в жодній книзі для майбутніх батьків. Воно і зрозуміло: якщо у вас тільки хлопчаки, ви почуватиметеся так, ніби ви сидите за кермом машини, що мчить на шаленій швидкості зі зламаними гальмами.

Ці 8 істин знайомі лише мамам, які виховують синів.

Хлопчики завжди щось ламають. Якоїсь миті ви вже по одному тільки звуку зможете розпізнавати, що саме зламали ваші хлопчики. Звичайно, вони намагатимуться звалити провину за поломку один на одного, поки ви будете, як справжній детектив, виясняти, хто ж з них бреше. Або одного разу ви можете виявити, що ваш улюблений скляний журнальний столик розбитий вщент. А чому? Ну, ви вже знаєте відповідь: тому що вітальня — найкраще місце, щоб пограти з братом у футбол.

Вам доведеться завжди розпочинати розмову першою. Уникайте питань, на які ваші хлопчики можуть відмахнутись відповіддю «Так» або «Ні». Наприклад, на запитання «Як справи в школі?», я завжди отримувала відповідь «Нормально», а на запитання «Що проходили?» – «Різне». Вся штука в тому, що хлопчаки не люблять деталі та подробиці, вони не зберігають у себе в голові тонни марної інформації, як це роблять дівчата. Згодом до цього звикаєш. Особливо, якщо ваш чоловік такий самий, а, швидше за все, так і є. Адже не дарма кажуть, що яблуко від яблуні недалеко падає. Не варто сподіватися, що ваші хлопці будуть балакати безупинно.

Вам доведеться навчити синів прибирати після себе ванну кімнату. Дівчатка і хлопчики відрізняються навіть у тому, якою вони залишають ванну. Після дівчаток у ванній залишається волосся і десятки різних тюбиків, розставлених на всіх поверхнях, де взагалі можна хоч щось умістити. Хлопчики якимось незбагненним чином щоранку примудряються забризкувати зубною пастою все дзеркало. А що вже говорити про обідок унітазу! Коли я запитала своїх синів, після кого залишилися краплі на обідку, всі троє запевняли мене, що це точно були не вони. Тоді я їм чемно нагадала, що це також не могла бути і я, бо дівчатка не промахуються.

Вони не розкажуть вам все, що ви хотіли б знати. Для мене мої хлопчики діти, але один для одного вони брати. Поки маленькі, вони часто б’ються, штовхаються і лаються між собою. Але трохи подорослішавши, вони гуртуються і ніколи не видадуть один одного. Вони оберігають і захищають своїх братів від будь-якої загрози, звідки вона не виходила б. Як бути мамі? Просто навчайте своїх дітей змалку, що, якщо ви не зловили винного відразу, ви все одно рано чи пізно дізнаєтеся правду. Я обожнюю спостерігати за реакцією моїх хлопчаків, коли говорю їм, що в мене є очі всюди. Вони ж і знати не знають навіть половини моїх знайомих, які знають їх і можуть мені розповісти, якщо застануть їх за пустощами.

Вам доведеться розбороняти не одну бійку. Хлопчаки загартовуються у боях. Вам доведеться рознімати бійки з найбезглуздіших приводів (як щодо бійки через кота?). Навіть не намагайтеся зрозуміти, чому в хід пішли кулаки. Вони дружно скажуть вам, що інакше просто не можна було. Ви ніколи цього не зрозумієте. Але є й хороша новина: настане час, коли ваші сини зі сміхом та ніжністю згадуватимуть свої бійки з дитинства. І я навіть не хочу згадувати ту історію, коли я намагалася дізнатися, хто з братів зламав ногу іншому. Адже однозначної відповіді немає, сказали вони мені, відповідь завжди залежить від того, з якого погляду ти дивишся на ситуацію. Зрештою нога могла зламатися і сама!

Ви вчитимете своїх хлопчиків доглядати за дівчатами. Незрозуміло, але факт — хлопчики ненавидять слухати історії про те, як зустрічалися їхні батьки перед тим, як одружитися. Тому, коли мої хлопчики почали ходити на побачення, ми встановили всього два непорушні правила: ти обов’язково даруєш їй квіти і ти поводишся галантно. Треба намагатися виконати бодай ці пункти, бо дівчина все одно може залишитися чимось незадоволена. Мами повинні навчити своїх синів, як бути дбайливими та люблячими.

Ви ніколи не почуєте: “Мамо, ти мені потрібна”! Мої сини вже виросли та живуть окремо. І найніжніше з того, що мені доводилося чути від них: «Мамо, мені потрібна твоя допомога». Звичайно, ми хотіли виростити своїх синів незалежними та розумними, і, за великим рахунком, такими вони й стали. Проте, у них поки що недостатньо життєвого досвіду, і щоб не хвилювати тебе, коли їм потрібно запитати твоєї поради, вони формулюють своє питання так, ніби йдеться про гіпотетичну ситуацію. Ага, наче я вчора народилася! Коли вони хворіють, вони будуть говорити, що у них все нормально і їм нічого не потрібно. Але вони так кажуть лише для того, щоб ви не турбувалися. У глибині душі ви їм, як і раніше, дуже потрібні.

Ви воліли б цього не знати, але все одно вам буде ясно, навіщо ваші сини час від часу закриваються одні у себе в кімнаті. Було б нечесно нічого не сказати про це. І якщо життя з 4 чоловіками під одним дахом і навчило мене чогось, то це тому, що «це» відбувається по кілька разів на день. Особисто я не розумію, навіщо так часто. Інші жінки також цього не розуміють. Щоправда, ніхто не готовий це обговорювати зі своїми подругами. Але у цій статті я вирішила бути чесною до кінця. І ці усамітнення у своїй кімнаті теж є частиною життя мам, які ростять синів.

Я перерахувала 8 речей, із якими доведеться зіткнутися жінкам, які виховують синів. І неважливо, скільки років нашим хлопчикам і як далеко від нас вони живуть, якщо ми дізнаємося, що їм погано, ми готові бігти допомагати. Як мені правильно хтось сказав якось: «Сини завжди залишаються дітьми для своїх матерів».

Джерело