7 психологічних хитрощів для батьків, яким здається, що діти їх не чують

7 психологічних хитрощів для батьків, яким здається, що діти їх не чують

Не існує дітей «запрограмованих» виконувати будь-яке батьківське прохання з першого разу, а також слухати і чути все, що намагаються донести до них старші родичі. Вся справа в тому, що увага дитини працює інакше, ніж увага дорослої людини, тому змусити дитя сконцентруватися на ваших словах буває часом непросто. Однак є кілька перевірених способів, здатних полегшити цю задачу.

Тут зібрано поради психологів, які знають, як зробити так, щоб дитина вас чула і реагувала на сказане.

1. Використовуйте ім’я

Для кожної людини її ім’я — це унікальний ключ, що активує увагу. Тому перш, ніж вимовити прохання, зверніться до дитини по імені і переконайтеся, що вона відволіклась від своїх справ і повернулась до вас.

2. Іноді можна побути смішним

Діти обожнюють того, хто може їх розсмішити. Тому, щоб прохання було менш повчальним і не викликало у дитини підсвідомого відторгнення, спробуйте вимовити його з акцентом, співуче або непомітно підкравшись і змусивши здригнутися.

Звичайно, зловживати таким лайфхаком не треба — все-таки ви повинні залишатися батьками, а не клоунами.

3. Зніміть з себе відповідальність у тих сферах, де це можливо

За твердженнями психологів, зовсім не обов’язково кілька разів повторювати своє прохання, щоб змусити дитину зробити щось для її ж блага. Якщо одне попередження не подіяло, з цього моменту відповідальність за виконане або невиконане доручення повинна лягти на її плечі.

Звичайно, порада актуальна в тому випадку, якщо дитина на собі відчує наслідки власного непослуху. Якщо ж незговірливість чада призведе до того, що ви будете змушені виконати все самостійно, цим способом краще не користуватися.

4. Акцентуйте увагу не на тому, чого побоюєтеся, а на тому, чого ви хочете домогтися

За словами фахівців, дитина набагато швидше розуміє прохання, якщо з нього відразу зрозуміло, що їй потрібно зробити. Адже прохання не робити чогось не вимагають від дитини якоїсь дії, а значить, вона може не звертати на них увагу.

Тому замість абстрактнго прохання з «не», наприклад: «не впусти», «не впади», «не розбий» — сформулюйте прохання-дію, наприклад: «тримай міцніше», «зав’яжи шнурки, щоб не впасти», «грай з м’ячем подалі від вікна».

5. Уникайте брехливих фактів

Батьки спілкуються з дитиною з позиції старшого і часом занадто акцентують увагу на тому, що є досвідченішими і розумнішими за свого юного співбесідника. Звідси з’являються брехливі факти, які можуть стимулювати дитину лише до тих пір, поки вона не дізнається, що це неправда.

Наприклад, якщо ви говорите дитині, що її забере «бабай», якщо вона вчасно не ляже спати, це буде працювати лише до тих пір, поки дитина не зрозуміє, що ніякого «бабая» не існує. До речі, ваш авторитет в її очах буде жити теж тільки до цього моменту. Тому задумайтесь, чи варто його втрачати перед дитиною заради тимчасового вирішення проблеми.

6. Додайте ваги вашому «ні», збільшивши кількість «так»

Дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, виключивши начисто з лексикону слово «ні», нелогічно і навіть небезпечно. Однак, за словами багатодітних батьків, ваш заборона стає більш вагомою і сприймається з великим ентузіазмом, якщо кількість таких категоричних «ні» не зашкалює.

Наприклад, рекомендується використовувати співвідношення 5 «так» на 1 «ні». Для цього варто оцінювати дитячі прохання не з позиції «це належить робити людині, а це не годиться», а з позиції «що з цього я можу дозволити, щоб це нікому не завдало шкоди». Наприклад:

  • «Так, ти можеш пострибати в калюжі». (Щастя, що винайшли пральні машини.)
  • «Так, ти можеш намалювати на собі візерунок фломастером». (Відмити його буде нескладно.)
  • «Так, ти можеш принести додому цього жука». (Тільки простежт, щоб контейнер був щільно закритий і комаха не втекла.)
  • «Так, ти можеш зробити мільйон однотипних фото на камеру мого телефону». (Залишу штук п’ять, решту видалю за пару хвилин.)
  • «Так, ти можеш купатися з м’якою іграшкою» (Викручу її в пральній машині.)
  • «Ні, ти не можеш взяти це з магазину, не заплативши, бо так ти порушиш закон і створиш неприємності не тільки для себе, але і для продавця».

7. Влаштуйте собі «щиросердне зізнання»

Хіба батькам подобається все це різноманіття побутових турбот і величезний стос батьківських обов’язків? Ми не роботи, і деякі дії у нас викликають таке ж відторгнення, як і у дітей. Так чому б їм у цьому не зізнатися?!

Тільки не ставте дитині в докір те, що ви можете себе перебороти, а вона поки не вміє. Краще розкажіть, чому ви вирішили, що перебороти себе обов’язково потрібно.

І не забувайте, що з самих ранніх років дитина починає наслідувати вас. Тому не вийде виховати в ній повагу до чужої думки і вміння слухати і чути, якщо ви самі не володієте цими якостями.

Так що слухайте їх наївні оповідання, хваліть за дрібні, але такі значущі досягнення, вислуховуйте аргументацію відмов і ведіть діалог. Тоді дитина відповість вам тим же.

Ілюстратор Anna Syrovatkina

Джерело