12 фактів про дитячі психотравми і дорослих невротиків

12 фактів про дитячі психотравми і дорослих невротиків

1. Багато хто вважає себе інтровертом, але інтровертами вони були не завжди. Просто в дитинстві вони намагалися поділитися з мамою і татом своїми секретами і тут же з’ясували, що це нікому не цікаво (почули колись – відчепися і не мороч мені голову). Звідси звичка переживати все в собі і переконання, що вони самі, а їхні проблеми тим більше – нікому не потрібні.

2. Почуття безпеки, яке дитина повинна отримати в дитинстві – найголовніша умова її майбутнього психічного здоров’я і життя без неврозів.

Але про яку безпеку може йтися, якщо батьки непередбачено агресивні або передбачувано негативні? У них завжди все погано. Атмосфера в родині – очікування катастрофи. Прямо зараз щось має статися. Впадеш, розіб’єшся, отруїшся, помреш від інфекції, «під камаз потрапиш, він тебе по асфальту розмаже», не вступиш до інституту – будеш працювати вантажником на базарі.

Ось вони де – «дрібні» психотравми! Їх причина – не обов’язково в розпеченій прасці або інцесті. Негативні зауваження травмують глибше за рахунок того, що постійно повторюються. Знаєте, є європейські тортури – диба, побої, а є китайські, коли закуту людину, наприклад, лоскочуть пір’їнкою поки вона не сходить з розуму. Тут така ж різниця.

3. Велика частина психотравм припадає на вік від 3 до 5 років.

4. Одноразові психотравми – це коли: дитину залишили в темній кімнаті і вона злякалася; вона перекинула на себе окріп; мама з татом розлучилися; похорон бабусі і інші звичайні життєві історії, включаючи насильство – психічне, фізичне, сексуальне.

5. Бувають психотравми повторювані, коли дитина живе серед невротиків, які кожен день страждають або поводяться агресивно, непередбачувано, невпевнено і т. п. Або в дитячому садку або школі її цькують, ображають, тобто повторюється ситуація.

6. Не всі діти однаково реагують на психотравму. В однієї дитини психіка може бути міцніша, в іншої – слабша. У когось і серйозна трагедія не залишає сліду, а хтось на все життя травмований смертю кошеняти.

7. Стабільність, комфорт, довіра – ось що повинні отримати діти від батьків в першу чергу. Якщо батьки поводяться агресивно, принижують, критикують дитину, то у неї, природно, підривається довіра до життя в цілому і до людей зокрема. У мене є одна подруга, яка говорить конкретно: людей ненавиджу. Підбирає собак, кішок, І зрозуміло чому: тварини її не зрадили, а тато покинув.

8. Купа людей страждає комунікативними проблемами: їм складно підійти до іншого, щось сказати, донести свою думку і емоцію і в результаті складно себе реалізувати. А чому? А тому що вони вже підходили в 4 роки до п’яної мами, і та недвозначно висловилася і з приводу недоречності дитячого питання, і з приводу недоречності самої дитини в цьому світі. І зробила вона це багато разів. Тепер хлопчикові 30, і ясно, що у нього навіть думки не виникає про довірче спілкування з ким би то не було.

9. Психотравма в першу чергу формує почуття страху і тривоги, що виливається в фобії, панічні атаки і недовіру до людей.

10. Якщо брати сім’ю повну, але невротичну, і сім’ю без батька, то з психологічної точки зору, друга однозначно краща.

11. Так, коріння багатьох проблем родом з дитинства. Але батьки, вони такі, які є. Вони ростили вас так, як могли. Ви їх не зміните, міняти треба себе! – переписувати дитячий сценарій, виростати з нього.

Якщо не хочете, щоб психотравми були у ваших дітей, ведіть себе так, щоб вони вас не боялися, щоб ви були передбачувані, щоб через вас вони відчули довіру до життя. Будьте якщо не поруч, то доступні, щоб вам завжди можна було зателефонувати, чимось поділитися, запитати. А якщо дитина вам щось розповідає, намагайтеся її не перебивати і не давати порад, а просто вислуховувати.

12. Якщо ви:

– нездатні довіряти кому б то не було;

– не вмієте висловлювати свої почуття;

– емоційно пригнічені ( «Я не можу закохатися», «Я нічого не відчуваю»);

– не можете реалізуватися ні в родині, ні в професії;

– не хочете (або боїтеся) заводити дітей;

– у вас схильність до депресій і т. п. – можливо, все це наслідки дитячої психотравми.

Важливо, щоб ви знали, що не повинні все життя розплачуватися за своє нещасне дитинство. І майже все можна виправити.

Джерело