Найкумедніший малюнок, який я бачив, зображав маму-їжачиху, яка лупцювала свого малюка-їжачка. Зі сльозами на очах вона каже: «Повір, мені більше болить, ніж тобі!»
Дисципліна, як би її не змінювали, пом’якшували, відкидали, вивертали навиворіт, оспівували та призивали, завжди залишається складнішою для батьків, ніж для дітей. Вони відчувають, і цілком справедливо, що дисципліна – найбільший виклик для сучасної родини.
Важко не погодитися з тим, що дисципліні слід повернути її первісне значення. А дисципліна – це всього-на-всього навчання. Тобто діти повинні бути просто учнями. Це не має нічого спільного з покараннями.
Дисципліна – найважливіша після любові річ, яку батьки повинні прищепити дітям.
Її складові досить прості:
Багато вимагати має право лише той, хто багато дає
Усе навчання, у тому числі розуміння меж можливого та ієрархії вартостей, починається із «турбот». Так діти вчаться виявляти довіру, дарувати тепло тим, хто їх оточує, бути з ними близькими, співчувати та прив’язуватися до інших. Навчити дітей розуміння того, що можна, а що – ні, на дев’яносто відсотків базується на бажанні подобатися іншим. Діти прагнуть подобатися: вони люблять тих, хто піклується про них, бажають, аби ця особа заохочувала та поважала їх. Якщо дисципліну розглядають як предмет та виховують її старанно, з неабияким умінням співпереживати, то діти будуть почуватися комфортно, дотримуючись її. Коли ти знаєш, що для когось ти – світло його очей, то це почуття живить та зігріває тебе. Коли дитина бачить невдоволений погляд батьків після того, як побила сестричку, її огортає відчуття втрати, вона втрачає повагу, даровану їй тоді, коли вона поводилася добре. Якщо б дитина ніколи не пережила тих позитивних почуттів, то не відчувала би втрати чи розпачу, котрі могли б зсередини змінити її.
Як і будь-яке навчання, дисципліна – справа тривала, а не короткочасна
Ляпаси та покарання – це лише спроби віднайти ілюзорний короткий шлях. Необхідно створити «структуру», а тому спочатку слід звести фундамент. Батьки повинні використовувати кожну можливість, аби сісти разом з дитиною та сказати їй: «Мені доведеться зупиняти тебе щоразу, коли ти поводишся таким чином, доки ти не навчишся поводитися інакше». Це справжнє зізнання у любові: «Я тебе настільки люблю, що не дозволю тобі помилятися, чого б мені це не коштувало!»
Проблема сучасної дисципліни – час
Запрацьовані батьки не до кінця розуміють, що можна, а що – ні. Родичі, котрі повертаються додому о восьмій (працюючи на двох роботах, котрі їх неймовірно втомлюють), живуть з дітьми «нашвидкуруч». Вони твердять: «Увесь день працювати – нестерпно, а, повертаючись додому, ще й говорити про дисципліну?!» Все ж родичам важливо віднайти той момент для близькості з дітьми, хоча б наприкінці дня. Якщо батько не бачив дитини протягом доби, а дитина погано поводиться, то йому буде ніяково, якщо одразу ж почне пояснювати, що дозволено, а що заборонено.
Ще один важливий момент: мати та батько повинні працювати разом, як команда
А це можливо лише тоді, коли вони близькі, люблять та розуміють одне одного. Часто батькам бракує часу для дітей, оскільки вони не мають часу навіть одне для одного.
Добра дисципліна – запобіжна
Батькам слід висловлюватися чітко та зрозуміло, оскільки дисципліна – це джерело надійності. Вони повинні заздалегідь вирішити, який конкретний момент поведінки дитини треба виправити. При цьому варто намагатися висловлюватися конкретно, а не абстрактно. Нічого наказувати дитині бути акуратною. Слід пояснити, що перш, ніж піти, вона повинна прибрати свій конструктор. Батьки повинні сказати дитині, чого власне вони від неї хочуть, та підказати, як це зробити. Треба хвалити дітей за гарну поведінку, допоки зовнішня дисципліна не перетвориться на «радість самодисципліни».
Батьки повинні стати тими, кого хочеться наслідувати
Діти вчаться в основному на прикладах тих, хто їх оточує. Моральність виникає, коли вони намагаються наслідувати ту дорослу особу, котрою захоплюються. Вони мають керувати, підтримувати, бути взірцем і захистком. Тому дисципліна вимагає присутності.
