Чи служать ходунки тільки для розваги або є корисними?
Дітям вони приносять радість. Багато батьків поміщають своїх дітей у ходунки, починаючи з 5 міс, розраховуючи прискорити стояння та ходьбу.
Що відбувається в ходунках?
1) На 5-му і 6-му місяцях ноги дитини в нормальному положенні постійно зігнуті, навіть якщо ви піднімаєте її перед собою. Дитина ще не в змозі розпрямити їх у кульшових і колінних суглобах. Навіть наявність опори у виді підлоги не може змусити дитину випрямити ноги. При цьому вона безпомічно повисає в ходунках, схиляючись, як правило, в одну сторону. Таке однобічне навантаження не може не позначитися на хребті.
2) У віці 7—8 міс поступово ноги починають сприймати вагове навантаження тіла. При цьому дитина спочатку стає на носки і лише потім починає спиратися на всю ступню. Якщо ж вагове навантаження приходиться на ходунки, то сповільнюється перехід від стояння на носках до опори на всю ступню, що приводить навіть до деформації стопи у виді «пазуристої лапи». У результаті дитина і надалі буде бігати на носках, не користуючись п’ятами. Це створює їй додаткові труднощі в збереженні рівноваги при ходьбі. У найважчих випадках може розвитися деформація у виді «кінської стопи». У 10 міс дитина опановує вільним стоянням і вчиться зберігати рівновагу, використовуючи для цього всю підошву ніг. При цьому їй потрібний вільний простір як для розгойдування вперед — назад, так і для рухів нагору — униз; сприятливому розпрямленню ніг. Усього цього дитину позбавляють ходунки, що представляють собою варіант штанців. Вони приймають на себе вагу дитини, утруднюють опору на всю підошву, позбавляють дитину вільного простору. Оцінюючи це пристосування, варто завжди відповісти на запитання: чи не переважають їх недоліки над перевагами.
3) Як правило, ходунки рекомендуються 8-місячним дітям, що намагаються в цьому віці уперше встати на ноги. Відомо, що в цьому віці діти можуть витягати ноги і на короткий час вставати навшпиньки. У нормальних умовах незабаром дитина переходить до стояння на повній ступні, чому сприяє вага її тіла. Якщо ж дитину за допомогою пристосувань позбавляють цієї можливості, то стояння навшпиньках затримується. Це стосується і ходунків.
4) Затримка з виробленням рівноваги. Затримка з переходом до стояння на повній ступні загрожує також і затримкою з виробленням рівноваги, тому що останнє вимагає переносу опори з пальців на п’яту і назад. Тренуючи це вміння, дитина розгойдується вперед та назад. Якщо ж за допомогою ходунків вона буде позбавлена можливості розгойдуватися, то і вироблення почуття рівноваги загальмується. Іншу можливість для вироблення почуття рівноваги дитина здобуває, згинаючи ноги в колінних і кульшових суглобах. Таким чином, вона тренує рівновагу по вертикалі. Батьки переконуються в цьому, спостерігаючи за постійними прагненнями дитини присісти — піднятися. Ходунки позбавляють її цієї можливості, утримуючи тіло на постійній висоті. Дитина позбавляється природних вправ у нахилах і випрямленнях, так само як і можливостей тренувати рівновагу.
5) Шкода зайвої рухливості ходунків. Виходячи з прагнення полегшити дитині оволодінням ходьбою та бігом, ходунки оснащені колесами. Якщо, однак, уважно спостерігати за дитиною наприкінці першого року життя, то легко переконатися, що вона, починаючи ходити, тримається за стіни, меблі та інші нерухомі предмети, прагнучи спочатку убезпечити стояння, і лише потім, крок за кроком, починає просуватися уздовж меблів. Рухливий предмет вселяє в дитину непевність, не привчає її до впевненого стояння. Крім того, ходунки, як правило, не призначені для руху убік, обмежуючи дитину властивих їй бічних переміщень. Ходунки не сприяють переходові до стояння на повній ступні, що утруднює вироблення рівноваги. Вони не забезпечують дитині надійної опори і позбавляють її рухів у вертикальній площині (згинання — розпрямлення). Утруднюючи природньому розвитку рухів, ходунки сприяють виробленню ненормальної ходьби.
