«Будеш погано поводитися, до тебе прийде Бабай і забере тебе!», – знайомо? Нерідко батьки лякають так свою дитину, бажаючи домогтися послуху. Ось тільки залякування – погано закінчується. Чому страх – не найкращий виховний метод? Розбиратиметься у цій статті.
Лякають батьки як міфічними персонажами: Бабою Ягою, Бабаєм; так і цілком реальними людьми: поліцейським, чужим дядьком чи лікарем. Але і в тому, і в іншому випадку залякування погано позначається на психіці дитини.
Це працює
Страх миттєво спрацьовує. Як часто можна спостерігати дитину в істериці та маму, яка знесилено вимовляє заклинання: «Зараз тебе покарає поліція (забере чужий дядько)». Дитина вмить стихає під час істерики. Все тому, що до 5 років вона не розрізняє реальність і вигаданість Усі слова дорослих малюк сприймає за чисту монету, і він свято вірить, що мама його віддасть комусь чужому та страшному.
Чому не можна лякати?
Дитина сангвінік сприйме ваші слова несерйозно. А меланхолік настільки близько до серця прийме страшилку, що мінімум – погано спатиме, максимум запрацює дитячий невроз, енурез і супутні до нього симптоми. Також у малюка в момент залякування зникне довіра до батьків. Адже за фактом люди, які повинні забезпечувати безпеку, готові зрадити тебе у будь-яку хвилину. Діти, яких лякають поліцейськими та лікарями згодом мають спотворене уявлення про цю професію. Вони виростають і у разі небезпеки, не звернуться по допомогу до правоохоронних органів. А під час хвороби боятимуться будь-яких медичних процедур та відтягуватимуть візит до лікаря.
Чим можна лякати?
Точніше, навіть, не лякати, а попереджати про реальні небезпеки: машини на дорозі, струм у розетці, високий балкон. Робити це потрібно адекватно. Пальці пхати в розетку не варто, не тому, що злий дядько тебе вкраде, а тому що там струм і це небезпечно для життя. Навчайте дитину правилам поведінки у натовпі, на дитячому майданчику, у колективі. І пам’ятайте, залякування – виховний метод для лінивих батьків. Куди простіше віддати дитину Бабаю, ніж витрачати час на довгі пояснення.
