Початок був божественним: материнське лоно зігрівало, годувало, захищало і втішало. Але одного разу перетворилося на ворожого монстра і виштовхнуло немовля геть. Шляхом у великий світ воно дізналося, що таке біль, страждання, страх, боротьба за життя, і цей досвід закарбувався в його характері. Як і коли він проявляється?
Наскільки пологовий стрес здатний впливати на особистість і долю?
Від наївності до свободи
Перший досвід – чого б він не стосувався – завжди найбільше закарбовується в памяті. Стрес, пережитий дитиною під час народження, записується на жорсткий диск пам’яті, зберігається на ньому і може бути джерелом всіх її неврозів, тривог і страхів. В цьому був упевнений батько психоаналізу Зігмунд Фрейд.
Станіслав Гроф, американський психіатр чеського походження, доктор філософії з медицини висунув теорію – біль і стрес під час руху пологовими шляхами травмують психіку. Шлях немовляти Гроф представив у вигляді чотирьох матриць, кожна з яких має свою проєкцію в майбутнє.
- Перша – матриця наївності, триває від зачаття до пологів і відповідає за прийняття себе: якщо дитя було бажаним – це відчуття трансформується в життя в гармонію з собою.
- Друга матриця жертви (вигнання плода) відповідає етапу переймів – від початку до повного розкриття шийки матки. Природний перебіг цього процесу допомагає людині стати самостійною, цілеспрямованою, набути здатність збиратися в пікових ситуаціях. Фішка в тому, що рішення “Пора!” ухвалює не жінка, а дитина: у певний момент гіпофіз, щитовидна залоза і гіпоталамус малюка викидають у кров комплекс гормонів, які запускають процес пологів. Гроф вважав важливим, щоб це перше в своєму житті дитина рішення ухвалювала сама.
- Третя матриця боротьби символізує просування дитини пологовими шляхами – у цей час закладається воля до життя, вміння перемагати.
- Четверта матриця свободи припадає на момент народження і перші дні після нього і відповідає за оптимістичне ставлення до життя.
Мало хто з нас пам’ятає цей шлях, але базова готовність до підніжок долі, вміння тримати удар, здатність підніматися після падіння і рухатися далі – родом із природних пологів. Будь-які відхилення від закладеної природою програми можуть відгукнутися найнесподіванішим чином.
Призначені (індуковані) пологи
У деяких пологових будинках час свого народження сьогодні обирає не дитина/Бог/світобудова, а лікар за домовленістю, якому зручніше призначити пологи, приміром, на ранок, а не підскакувати серед ночі і мчати на виклик. Одній моїй приятельці в пологовому будинку так і сказали: “Народжувати по-старому, коли припече, – це кам’яний вік. Ми призначаємо дату пологів, “народжуємо” вас і тільки в цьому випадку відповідаємо за результат”.
Лариса Захурдаєва, акушерка-гінекологиня Київського міського пологового будинку №2 приймає пологи тричі на тиждень і вважає процес народження дитини фундаментом її особистості. “Фізіологічні пологи, якими командує немовля, – більш легкий і безпечний варіант для матері і малюка, – впевнена Захурдаєва. – Діти генетично запрограмовані на пологовий стрес, вони знають, що повинні посилкуватися, але в кінці отримають цукерку, і, якщо їм не заважати, успішно приходять до фінішу. Коли пологи стимулюються штучними гормонами, ризиків завжди більше: шийка матки відкривається повільніше, біль відчувається сильніше, дитина більше страждає від дефіциту кисню. За спостереженнями – моїм і колег, діти, яких лікарі медикаментозно підштовхують до народження, в майбутньому довго й тяжко йдуть до мети, застрягають на процесі або взагалі відмовляються від задуманого”.
Ольга Батіг, психологиня, наукова співробітниця Інституту соціальної та політичної психології НАПНУ додає: “Коли перейми породіллі йдуть у відповідь на введену з крапельниці речовину, а не на імпульси дитини, неузгодженість у діях із життя може переслідувати матір і дитину. “Стимульованим” в пологах деколи не вистачає гнучкості, вміння знаходити компроміс, пристосовуватися до потреб інших”.
Кесарів розтин
Операція виключає проживання дитиною трьох останніх матриць або останніх двох – якщо екстрене втручання трапилося в процесі природних пологів. Дитина потрапляє у світ без попередження, втративши права на перше рішення, досвід першої перемоги та прагнення до мети.
Відомий французький акушер-гінеколог Мішель Оден так пояснює проблеми “кесарят”: “Жінка, яка народжує, виділяє в кров “коктейль” з гормонів, головний серед них – окситоцин – гормон прихильності і обіймів. Під час природних пологів у дитини в організмі накопичується багато окситоцину, така людина буде здатна до любові. І навпаки, якщо пологи були з великою кількістю невиправданих втручань, в організмі дитини переважає адреналін”. У підсумку, за словами Одена, їй складніше повною мірою любити не тільки інших, але і себе.
Сідничне передлежання
Троє зі ста дітей в українських пологових будинках народжуються “задом наперед”. І що тільки потім про них не вигадують: не переверталися, тому що не хотіли народжуватися, роблять все через це саме місце, оригінали, бо народилися оригінально і т. д. У Лариси Захурдаєвої щодо них власне резюме: “Найскладніший і найбільш відповідальний момент в таких пологів припадає на кінець, коли народжуються плічка і головка. Є спостереження про те, що люди, що з’явилися на світ таким ось чином, всі найбільш важливі і складні рішення в життя відкладають на останній момент. Тягнуть, тягнуть, а потім дуже швидко завершують задумане”.
Стрімкі пологи
Ольга Батіг згадує, як на одному з її авторських семінарів “Пам’ять тіла”, присвячених повторному переживанню процесу народження, одна з клієнток ніяк не могла зробити чотирьох ритуальних кроків, що символізують етапи пологів. Робила три і зупинялася. Пізніше з’ясувалося, що у її матері були стрімкі пологи, приймати які довелося студенту-інтерну, який приїхав зі швидкої. Для нього це був перший виїзд на чергування, не кажучи вже про присутність на пологах. Хлопець розгубився, що робити далі, не знав і тупо (інакше не назвеш) утримував голівку дитини, не дозволяючи їй народитися. По життю в цієї жінки, дійсно, простежувалася тенденція: за пів кроку до досягнення мети вона ніби впадає в заціпеніння, не може рушити далі. І тільки пропрацювавши досвід народження, змогла змінити свою тактику. За спостереженнями Ольги Батіг, дітям, що з’явилися на світ під час стрімких пологів, часто важко утримувати увагу, послідовно йти до мети, вони нетерплячі і прагнуть до миттєвого результату.
Втім, база кожного з нас завжди ширша, ніж просто досвід народження. Сам Станіслав Гроф стверджував, матриці – матрицями, а вирішальний вплив на особистість все-таки має оточення в перші роки життя, прийняття/неприйняття близькими, їх умовна/безумовна любов.
