Найважливіше для маленької дитини – спілкування з найріднішими людьми, відчуття захищеності в їхніх обіймах. Даруйте своїм малюкам тепло і ласку, знаходьте час для спільних ігор. Сподіваємося, що розваги з “Примовлянками-гопанками” стануть для Ваших діточок улюбленими.
Примовлянки-гопанки
Гоп-гоп-гопчик.
На коліні хлопчик
на коліні-на коні —
ма-ми-нім.
***
Гоп-гоп-гопчик.
На коліні хлопчик,
на конику воронім
тат-ко-вім.
***
Гоп-гоп-гопля-ля.
Їде-їде іздаля
на коні маля,
на коні малятко
каже коникові «татку».
***
Гиц-гиц-гица.
Конику, не хвицай,
бо ми ще маленькі,
їдем поволеньки
на коліні неньки.
***
Гоп-гоп-гопля-ля.
Їде вершниця мала
на коневі без сідла.
Гоп-гоп-гопапа,
їдем-їдем —
всім па-па!
* * *
Гоп-гоп-гопусі,
їдем до бабусі,
бабуся старенька
буде нам раденька,
Скаже: наш мізинчик,
ось тобі гостинчик.
***
Гоп-гоп-гопчик.
На коні горобчик,
сяде ще й синичка –
вона невеличка.
І ще ми від сили
самі примостились.
Примовлянки-умиванки
Веселі “Примовлянки-умиванки” перетворять вмивання на захоплюючу гру. Креативні батьки та активні малюки в тандемі з Ігорем Калинцем – і справжнє свято купання гарантовано.
Cтук-стук!
– Хто там?
– Петрушка.
– Чого тобі?
– Скочити в юшку.
– Яка там юшка,
коли нам треба
вимити вушка.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Бочка.
Несу огірочки.
– То почекай трошки,
бо ми умиваємо
очка.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Босий.
– Чого ж ти босий?
Взути забувся.
– Чекай, не нервуйся,
поки вмиємо носик.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Водичка,
щоб вмивати личко.
– А ми свою маєм,
личко вмиваєм.
–Ти прийшла невпору,
ще й до того з двору.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Трубка,
а ота, що грає
таку гру:
тру-ру-ру!
– Ми тебе чекаєм,
лиш умиєм зубки.
***
Стук-грюк!
– Хто там?
– Стукіт-грюкіт,
виробляю різні штуки:
то смішні,
а то страшні.
– А хоч стукай,
а хоч грюкай,
не відчинимо тобі, бо
миємо руки.
Примовлянки до сніданку
А всім малятам, які відмовляються від їжі, пропонуємо послухати “Примовлянки до сніданку”. Нехай діточки смакують, отримуючи задоволення, та зростають здоровенькими!
Стук-стук!
– Хто там?
– Пташка,
хочу кашки.
– Ми доїмо кашку
лишим тобі трошки,
аж цілих пів ложки.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Сарделька.
Хочу в картопельку.
– Зачекай ще, не пора,
ти ж неварена — сира.
Трохи поварися —
тоді вернися.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Губка.
Хочу витерти калюжку,
що розлила зупка.
– Не спішися, губко,
просим тебе дуже,
поки не з’їмо ми
всю до краплі зупку.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Гречка.
– Зачекай, гречко,
в кухні у мішечку,
поки не з’їмо ми
геть усе тістечко.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Німчик,
що з’їдає хлібчик.
– Не з’їдай усього,
залиши нам трішки.
Ми з’їмо, ще й лишим
кришечки для мишки.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Зайчик.
Хочу хлібчика окрайчик.
— Хлібчика не відбереш,
ми смакуєм теж.
Коли будем ситі,
то дамо вкусити.
***
Стук-стук!
— Хто ти?
— Котик.
— Чого стукаєш у двері
та ще й кулачком,
аж деренчать шибки?
— Та я не назбитки,
як учую молочко —
дуже хочу питки.
***
Стук-стук!
— Хто там?
— Угадай-но.
Це ж бо я — Виїдайло.
Я несите, я непите.
вилижу тарілку, що
не треба мити.
Примовлянки-колисанки
«Примовлянки-колисанки» від Ігоря Калинця стануть у пригоді батькам діток, які неохоче вкладаються спати. З казковими персонажами колисанок – Вовчиком, Лисичкою, Півником, Котиком, Песиком і Свинкою – малюки мандруватимуть до солодкої країни сну із задоволенням.
Стук-стук!
– Хто там?
– Вовчик.
– А що ти хочеш?
– Хочу до хати
дитину колисати.
– А ти який?
– Та страшний,
Отакесенький, як вовк!
– То який із тебе толк?
Ось тобі на поїзд гріш —
повертайся в ліс скоріш!
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Я лисичка
невеличка,
тільки довгий хвіст.
– Нащо нам із лісу гість?
– Та я маю добру вість:
хвостом можу колисати,
хвостом можу лоскотати,
сюди міть, туди міть!
Мене в хату упустіть.
***
Стук-стук!
– Хто там?
– Півник,
маю голос я чарівний,
заспіваю вам без крику:
ку-ку-рі-ку!
– О, який ти молодець
Маєш гарний гребінець
і чудовий голос маєш —
дуже зранку ти співаєш
та іще на повні груди:
ти дитину нам розбудиш!
***
М’яв-м’яв!
– Хто ти?
– Котик,
продаю усім муркоти.
– Нащо нам твої муркоти?
Маємо свої клопоти.
– Та мої муркоти кращі,
вони зовсім не пропащі:
бо як тільки замуркочу,
то дитина жмурить очі.
***
Гав-гав!
– Хто там?
– Песик.
Чи не сплутав я адреси?
Тут дитина у візочку?
Чом у неї мокрі очка?
– Добре, песику, ой, добре
в тебе серденько собаче.
Але почекай надворі,
бо у нас ніхто не плаче!
Слізки ті повисихали,
що за вушка повтікали.
***
Хрю-хрю!
– Хто там?
– Свинка.
Чи не плаче в вас дитинка?
– Стукаєш з якого дива?
Свинка з тебе є правдива.
В наших очках ні сльозинки,
ну, скажи, чи ти не свинка?
Автор: Ігор Калинець
