Розбираємось, що є запорукою щастя майбутньої дитини, і як забезпечити його необхідні складові.
Уявлення про щастя у всіх різні: для одних це відсутність матеріальних проблем, для інших — улюблена справа, а для третіх — повна сім’я і багато дітей. Однак ці ознаки є зовнішніми сторонами так званого щастя. А як виміряти внутрішній стан, який допоможе досягти тих цілей, що асоціюються з цим поняттям?
Всі ми знаємо, що поведінкові настанови формуються в дитинстві — вони стають основою життєвого стилю і визначають, як людина поводитиметься у різних життєвих ситуаціях. Як визначити, що дитина матиме більше шансів стати щасливою у майбутньому.
Дитина вміє відкрито говорити про свої бажання
Мова, безумовно, не йде про тих дітей, які, крім своїх «хочу», нічого навколо не помічають — у цьому пункті ми говоримо про здатність усвідомлювати внутрішні потреби, розуміти, навіщо вони потрібні і як покращать життя.
Буває так, що дитина хоче щось, за що «чіпляється» око: гарну іграшку, розваги чи смаколики, які він побачив у вітрині магазину. При цьому діти часто не розуміють, навіщо їм це все. Відповідно, коли вони отримують бажану річ, їхнє життя не змінюється на краще, тому що бажання сформувалося завдяки зовнішньому стимулу, а не усвідомленню внутрішньої потреби.
Чим краще людина вміє визначати свої потреби, тим простіше їй ставити цілі в житті та планувати шлях до їхнього досягнення.
Дитина вміє відстоювати свої особисті кордони
Дитина, яка вміє відстоювати свої інтереси, у дитинстві чітко відрізняє свої іграшки від чужих — вона може не поділитися своєю, але при цьому ніколи не забератиме чужих. Це якраз про історію в пісочниці — чи завжди треба ділитися своїми улюбленими іграшками з іншими дітьми? Ні. У більш старшому віці вона не дозволить використовувати себе ні одноліткам, ні дорослим, чітко розуміючи сферу своєї та чужої відповідальності. Крім того, дитина не піддасться впливу чужої думки, яка не співвідноситься з її власними принципами та цінностями.
Така незалежність дозволяє не розпорошувати свою енергію на події, що не приносять користі чи емоційного задоволення. Так дитина отримує можливість залишати час та сили для відновлення власних ресурсів, що, безумовно, є запорукою щасливого та гармонійного існування.
Дитина не боїться вступати у суперечки
Як зі старшими, чи то батьки чи вчителі у школі, так і з ровесниками. Вона відчуває несправедливість і готова захищати свої інтереси навіть перед авторитетними фігурами. Звичайно, правильно вести діалог і спілкуватися з оточуючими дитина навчається насамперед у сім’ї — завжди цінно, якщо дорослі готові обговорювати навіть із маленькою дитиною її доводи та думки з того чи іншого питання. Гірше, якщо в сім’ї має вагу лише батьківський голос, а думка дитини завжди залишається «за кадром» — така ситуація вчить тримати рот на замку і не цінувати свої потреби та принципи. Лише почуття самоцінності та готовність йти своїм шляхом допомагають досягати амбітних цілей без страху та тривоги за результат задуманого.
Звичайно, всі якості, про які йшлося в сьогоднішньому матеріалі, виховуються в сім’ї в дитинстві — вони формуються через уважне та дбайливе ставлення батьків до особистості своєї дитини, через глибоке розуміння її почуттів та потреб. Тому для того, щоб вона виросла щасливою, необхідно усвідомлювати ключову роль дорослого в цьому процесі і намагатися вибудовувати гармонійні та довірчі стосунки всередині сім’ї, які дозволять дитині самореалізуватися.
