У 70-х роках минулого століття вчені Гарвардського університету поцікавилися: чи впливає ставлення батьків до дитини на її здоров’я в майбутньому. Результати досліджень виявилися разючими. Серед тих, хто 35 років тому дав високу оцінку любові матері та батька, лише 25% будь-коли серйозно хворіли. Серед тих, хто низько оцінив любов обох батьків, ця цифра склала 87%. Якщо любов одного з батьків оцінювалася високо, а другого – низько, то випадки серйозних захворювань через 35 років склали 50%.
Іноді заради того, щоб отримати любов та увагу батьків, діти готові дорого за це платити. Іноді навіть власним здоров’ям.
Подія – Відчуття – Емоція – Хвороба?
Найчастіше, хвороба дитини – це реакція на події, що відбуваються у її сім’ї, на ситуацію, що сталася в школі (дитсадку) або на взаємини з однолітками. Подія народжує емоцію: позитивну, якщо подія бажана, і негативну, якщо сталося те, що дитині неприємно.
Якщо негативні почуття стримувати, то рано чи пізно вони виявляться через тіло у вигляді дискомфортних відчуттів, які, накопичуючись, перетворяться на захворювання. Цей процес називається соматизацією, чи отілюванням негативних емоцій.
У нашій культурі не прийнято відкрито висловлювати негативні почуття: гнів, смуток, страх, образу… Змалку ми привчені їх стримувати. «Хлопчики не плачуть», а «хороші дівчатка ніколи не злиться, не ображаються і завжди добрі». В результаті – від 40 до 68% дітей та підлітків, які звертаються за допомогою до педіатрів, страждають на психосоматичні захворювання – тілесні хвороби, викликані психологічними факторами. Вони хворіють на енурез, скаржаться на головні болі та біль в шлунку, нервовий тик, алергію, бронхіальну астму та багато іншого.
Поширені причини психосоматичних розладів
Причина 1: “Умовна вигода”.
Якщо дитина розуміє, що хворіти їй вигідно, то починає користуватися цим. Наприклад, у неї може з’явитися несподівана нудота або запаморочення щоранку перед виходом до дитячого садка. Вигода може бути в тому, що через хворобу дитина пропускає зненавиджене заняття або за допомогою хвороби домагається того, щоб батьки купили нову іграшку.
Причина 2: “Стримування емоцій”.
Дитина хворіє тому, що не змогла вчасно відреагувати на ситуацію, що сталася в її житті. У психотерапії існує правило – якщо емоція не виражається словом, вона проявиться пізніше як хвороби.
Причина 3: “Об’єднати батьків”.
Вона хоче заспокоїти батьків, що сваряться. Іноді за допомогою хвороби дитина намагається помирити їх. Колись до мене на консультацію привели дівчинку, яка в 9 років все ще страждала на енурез. При ближчому знайомстві з ситуацією в сім’ї з’ясувалося, що у мами та тата практично немає спільних інтересів, і тому вони часто сваряться. Одна з нечисленних тем для розмови дорослих – хвороба дитини. Так, енурез дівчинки утримував сім’ю від розпаду.
Причина 4: “Реакція на завищені очікування”.
Дитина хворіє, коли батьки вимагають від неї більшого, ніж вона може дати. Найчастіше мама та тато хочуть у малюку бачити відмінника – у загальноосвітній, художній та музичній школах, не вникаючи, чи цікаво йому те, що він вивчає там, і чи вистачає йому сил на виконання всіх завдань.
Причина 5: “Only for you”.
Іноді мами хочуть виходити на роботу із декретної відпустки. Діти це відчувають і починають хворіти. В результаті мати змушена залишитися з дитиною вдома.
Причина 6: «Уникнення проблем».
Хвороба може бути як опір: наприклад, небажання спілкуватися з неприємною людиною, виконувати якусь процедуру.
Причина 7: “Мода”.
Маленькі діти можуть копіювати поведінку найавторитетнішої дитини в дитячому садку і повторювати її симптоми: кашляти як вона або, наприклад, почати заїкатися.
Для батьків важливо зрозуміти для себе не тільки як виховувати, а й кінцеві цілі виховання: навіщо, чому і для чого я виховую свою дитину?
- Для себе?
- Для людства?
- Для самої ж дитини?
Зупиніться та проаналізуйте ваші стосунки з дитиною. Чи достатньо їй тепла, уваги та любові, які ви приділяєте. Як часто обіймаєте та пестите свого малюка? В індіанських племенах Північної Америки та серед жителів Кенії, наприклад, спостерігається більш тривалий та інтенсивний контакт із немовлятами та маленькими дітьми. Можливо, саме цей фактор лежить в основі того, що серед цих народів захворюваність на нейродерміти та кропив’янку мінімальні.
Що робити?
Пояснювати дитині, чому неможливо виконати те чи інше її бажання, намагаючись при цьому поставити себе на ї їмісце. Говоріть у діалозі про свої почуття, які реально у вас виникають у відповідь на ситуацію, підтримайте малюка: «Мені шкода, що так вийшло…», «Я тебе розумію…». Розкажіть, як це було у дитинстві.
Виконувати обіцяне. Якщо не змогли це зробити, вибачтеся перед дитиною.
Шукати шляхи до співпраці з дитиною у конфліктних ситуаціях. Давайте дитині висловлювати свою думку. Пам’ятайте, що у конфлікті винен той, хто старший. І, безумовно, дитина очікує розуміння та прийняття з боку батьків.
Навчити прямо говорити про те, що подобається, а що – ні. Наприклад, не скаржитися мамі: “Він штовхає мене”, а говорити кривдникові прямо: “Мені не подобається, що ти мене штовхаєш”. У першому випадку – слабкість та скарга, а у другому – сила та впевненість.
Показувати, як можна позбутися переповнюючих почуттів: якщо це агресія – рвати і розкидати папір, бити руками або топтати ногами пластикові стаканчики, замальовувати аркуші паперу доти, доки не вийде вся злість.
У випадку, якщо дитина відчуває провину – вчіть, що важливо просити прощення у тієї людини, перед ким дитина відчуває провину.
Розкажіть їй, що сумувати та плакати – не соромно.
Відігравати з маленькою дитиною на ляльках ситуації, що виникають у її житті. Нехай вона побуде в ролі розлюченого слоненя, і ви разом напишете казку про цього персонажа. Ситуація слоненятка має нагадувати ситуацію дитини. Разом придумайте для вирішення конфлікту найкращий сценарій, де зробите висновки та дійдете найкращого завершення ситуації. Потім можете поговорити про реальну ситуацію, і нехай дитина скаже про свої висновки та про дії, які має намір зробити.
Намагайтеся говорити з дитиною так, щоб ваші очі були на одному рівні. Для цього присідайте самі чи беріть дитину на руки.
Говоріть їй, що ви її любите і любитимете, незалежно від жодних обставин.
Зверніть увагу на фактори, що збільшують ризик появи соматичних хвороб:
Спадкова схильність до захворювання.
Особливості характеру. Найчастіше на психосоматичні хвороби страждають замкнуті, стримані, недовірливі, сором’язливі або тривожні діти.
У дитини настільки тісний зв’язок з батьками, що практично на будь-які негативні зміни в їхньому житті дитина реагує хворобою. Особливо чутливі до порушень взаємин у сім’ї немовлята та підлітки.
Шановні дорослі, подивіться на своїх дітей під іншим кутом, побачте в них Досконалість тут і зараз.
