Всі ми колись станемо або стали щасливими батьками. Скільки ж літератури та маси інформації в інтернеті черпається столовими ложками, щоб підготуватися до материнства-батьківства.
І тут у всій красі постають поширені міфи про те, що, мовляв, тати не вміють ростити дітей, не можуть досить ніжно ставитися до своїх дітей, відчувають стреси від них, винятково хочуть синів тощо. Чи так це? Спробуємо розібратися.
МІФ ПЕРШИЙ. Чоловіки більше бажають мати синів, а не доньок
Звичайно, якщо глава сімейства бачить у дітях виключно помічників на дачі та майбутніх колег з риболовлі та футболу, то питання знято. Але всякі-різні соцопитування перелопатили тему, і з’ясувалося, що на сьогоднішній день тата радіють появі дівчаток анітрохи не менше, а іноді й більше, ніж народженню хлопчиків.
Просто на відміну середньовічних звичаїв, коли королю потрібен був спадкоємець, а сім’ї – міцний помічник, ставлення до дитини прямо залежить від того, наскільки вона бажана для батька. А хлопчик чи дівчинка – не принципово.
МІФ ДРУГИЙ. Діти – це джерело стресу
Так, особливо спочатку, коли кожної ночі схоплюєшся від дитячого плачу, який може не припинятися дуже довго, можна дуже навіть запросто збожеволіти і мати хронічний недосип. Як справедливо помітив один молодий, але вже досвідчений тато: сон крутіший, ніж секс.
Але, по-перше, дитина ніколи не плаче просто так – її можуть мучити кольки, вона напрудила в памперс до країв і їй некомфортно, розбудив якийсь звук або наснився поганий сон. А по-друге, є ситуація і навпаки: чим більше часу тато проводить з дитиною, тим спокійнішим перший стає. До того ж, малюк – це потужний стимул кинути курити, не вживати алкоголю та не лихачити за кермом. Дитина – плюс, стрес – мінус.
МІФ ТРЕТІЙ. Батько боїться і не знає, як поводитися з дитиною
Мамам у цьому плані дещо простіше: вони цілих 9 місяців готуються до зустрічі та відчувають поштовхи та ікання в животі, а для молодого тата поява в будинку базових “трьох з половиною кілограмів” – чистої води випробування.
Страх зробити щось не так, просто взяти на руки, розгубленість під час плачу – все це лікується шляхом практики: купання, зміни підгузника, заспокоювання, масажу живота, заколисування та інших способів, які найкраще робити разом із мамою. Зрештою, перевстановити “вінду” і розібратися в 5-ступінчастій коробці передач тато може, а поміняти підгузок – ні? Просто не відганяйте тата-“памперсозмінника” від немовляти, дайте обом шанс звикнути один до одного і подружитися.
МІФ ЧЕТВЕРТИЙ. Тати не можуть самі виховувати дітей
Звичайно, ідеальна сім’я для будь-якої дитини – це та, у якій беруть участь і мама, і тато. Але життя має звичай викидати неприємні фокуси, тому через різні обставини діти залишаються під опікою одного з батьків.
У сучасному світі батькам часто доводиться воювати на два фронти: робота та дім. Однак багато батьків з появою дитини (і якщо самі її виховують) нерідко перетворюються на фрілансерів, тобто працюють з дому, чим досягається кращий контакт (дитина частіше бачить тата) та й сам батько волею-неволею освоює раніше незбагненний світ прання, прибирання та куховарства , навчившись готувати щось окрім яєчні та пельменів.
МІФ П’ЯТИЙ. Багато проведеного часу з дитиною – показник гарного батька
Тут вкотре підтверджується відомий вислів: кількість не означає якість. Так, якщо батько протягом дня перебуває на роботі, то дитина відчуватиме нестачу спілкування.
А ввечері тата краще не чіпати, бо він втомлений, голодний, що дорівнює – злий. Але тут важливо навчитися відключатися від роботи з приходом додому. А ігри-розваги можна підібрати такі, які будуть цікаві обом. Таким чином, і малюк грає, і тато випускає пару після важкого дня. Профіт!
