“Повість минулих літ”, або “Повість временних літ” – історичний літописний твір про історію Русі, який уклав преподобний Нестор, монах Києво-Печервської Лаври, та деякі інші монахи в ХІ – на початку ХІІ століть. Розглянемо деякі цікаві факти про літопис “Повість минулих літ”.
1. Автором літопису є святий – преподобний Нестор літописець Печерський канонізований Православною церквою, його нетлінні мощі знаходяться в Ближніх (Антонієвих) Печерах Києво-Печервської Лаври. Дата вшанування – 9 листопада.
2. Літочислення вказується від Створення світу.
3. В літописі вказано історичне походження слов’ян від молодшого Ноєвого сина – Іафета (Яфета).
4. Є згадка про будівництво Вавилонської вежі і як Бог розділив народи на 72 мови.
5. Літописець розповідає про те, що на берегах Дніпра проповідував апостол Андрій Первозваний.
“А Дніпро впадає в Понтійське море трьома гирлами; море це зовуть Руським. Побіля нього ж учив святий апостол Андрій, брат Петрів.
Як ото говорили, коли Андрій учив у Синопі і прийшов у [город] Корсунь, він довідався, що од Корсуня близько устя Дніпрове. І захотів він піти в Рим, і прибув в устя Дніпрове, і звідти рушив по Дніпру вгору, і за приреченням божим прийшов і став під горами на березі.
А на другий день, уставши, сказав він ученикам своїм, які були з ним: «Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне бог». І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і поставив хреста. І, поклонившись богу, він спустився з гори сеї, де опісля постав Київ, і рушив по Дніпру вгору.”
Відомості про цю легендарну подорож апостола Андрія на Русь є і в грецьких апокрифах про діяння апостола.
6. Кияни тоді називалися полянами. Їх вдачу літописець описує:
“Так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і пошану до невісток своїх, і до сестер, і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали.”
7. Земля наша почала називатися Руською від часів царя Михайла у 6360 рік від Створення світу (852 рік від Різдва Христового).
8. Вказується період в роках від Адама до Потопу – 2242 роки:
“Отже, від Адама до потопу 2242 роки, а від потопу до Авраама 1082 роки; від Авраама до виходу Мойсеевого [з Єгипту] 430 років, од виходу Мойсеевого до Давида 601 рік; від [смерті] Давида і од початку цесарювання Соломонового до полонення Єрусалима 448 років; од полонення до [початку цесарювання] Олександра [Македонського] 313 років, од [смерті] Олександра до різдва Христового 333 роки. Од різдва Христового до [початку цесарювання] Костянтина [Великого] 318 років, а од [початку цесарювання] Костянтина до [смерті] Михайла сього 542 роки”.
