Не тільки «Я тебе люблю»
Для дітей усе, що кажуть їхні батьки, має значення. Не варто ставитися з зневагою до того, як спілкуєтеся з дитиною.
1. «Якщо, я поруч»
Для того, щоб дитина росла самостійною, у якийсь період батько намагається не робити нічого за неї, уникає допомоги. Це, звичайно, важливо, щоб малюк умів виявляти завзятість, відточувати навички. Але все одно йому потрібно розуміти, що ви його не кинете у скрутну хвилину. Саме для цього варто частіше говорити “Я поруч”. Навіть якщо дитина вас відштовхує зі словами “Я сама”, скажіть їй: “Я допоможу, якщо що”.
2. «Я тебе люблю»
Ми часто виявляємо любов через турботу, але забуваємо висловити це словами. Діти не вміють бачити між рядками і їм потрібна конкретика. Не забувайте не тільки хвалити і говорити, що вам подобається в дитині, але й просто так освідчуватися у любові. Це дасть їй розуміння, що батьки потребують її, цінують як особистість.
3. «У тебе вийде»
Якщо у дитини щось не виходить, дайте їй зрозуміти, що успіх не за горами, потрібно просто докласти більше зусиль або спробувати по-іншому. Адекватна самооцінка та віра у свої сили формуються завдяки тому, що в тебе вірять оточуючі плюс завдяки конкретним результатам. Потрібно наголосити на тому, що вийшло, закріплювати ситуації успіху.
4. «Я тобою пишаюся»
А ось цей пункт батькам виконати набагато складніше. Легко похвалити дитину за якісь досягнення: якщо вона принесла грамоту чи медаль, «12» у щоденнику. Деякі батьки заради цього записують дітей на сотні позаурочних занять, беруть участь у всіх дитсадкових та шкільних заходах.
Важливо хвалити дитину і говорити про те, що пишаєтеся нею загалом, а не за конкретну заслугу. Частіше відзначайте її позитивні риси. Не виховуйте у ній «синдром відмінника», якого помічають, лише коли приносить «12».
5. «Дякую, ти такий молодець»
Ми радіємо кожному кроку та новому слову малюка, але коли він стає старшим, і всі його успіхи вже закріплені, ми перестаємо помічати, як він старається. Одного разу сам натягнув штани — «Молодець», другий раз одягнувся сам — «Ну так дорослий уже давно пора». Коли ми долучаємо дитину до домашніх справ, робимо те саме. Спочатку хвалимо її, потім перестаємо, а потім ще й критикуємо. У результаті зникає бажання щось робити.
6. «Пробач мені, я була неправа»
Дорослим часом настільки складно визнати свою неправоту, вони так бояться впустити авторитет в очах дітей, що впиратимуться до останнього. Але як ви навчите дитину визнавати свої помилки, йти на поступки, якщо самі виявляєте разючий зразок впертості?
