Люди, які мають дітей, почуваються менш щасливими, ніж їхні бездітні однолітки. Тепер це підтверджено відповідним дослідженням.
Численні дослідження у США та Європі переконливо доводять той факт, що ті, хто вже став батьками, щастя, задоволеність життям та шлюбом, психічний добробут відчувають набагато рідше, ніж ті, хто ніколи не мав дітей. Це відчуття незадоволеності не обмежується часом, коли діти залежать від батьків фізично та економічно. Такі ж почуття відчувають і батьки дорослих дітей, які покинули батьківську хату. Літні люди, які мають дітей, загалом менш щасливі, за їхніми власними відчуттями, аніж їхні бездітні однолітки.
Результати досліджень виглядають парадоксально, адже у більшості світових культур існує стереотип, за яким діти приносять нам радість та щастя. Одне з пояснень цьому дає Даніель Жильбер, американський психолог і автор бестселера «Спотикаючись об щастя». Віра в те, що «діти приносять щастя» передається з покоління в покоління набагато успішніше, ніж переконання, що «діти приносять розчарування», тому що люди, переконані в другому, як правило, самі не мають дітей і їм нікому передавати свої знання.
Основна ідея книги Жильбера полягає в тому, що люди загалом погано уявляють собі майбутнє і, зокрема, що саме зробить їх щасливими. Єдиний спосіб передбачити свої майбутні емоції, на думку автора, — з’ясувати, що в подібній ситуації відчували інші люди, проте використати цей метод людям заважає усвідомлення власної унікальності.
Найбільше задоволення життям багато сімейних пар відчувають приблизно за рік до народження дитини і під час її очікування. А вже в перший рік після появи дитини на світ відчуття щастя у новоспечених батьків різко падає до нуля.
У наступні 4 роки більшість батьків і матерів відчувають явну незадоволеність життям і частіше почуваються дуже нещасними. Таких висновків дійшли вчені з Paris School of Economics на чолі з професором Ендрю Кларком.
Як пише доктор Наттавудх Паудаві з Університету Нью-Йорка, можливо, одна з основних причин, через яку батьки рідше відчувають задоволеність життям, полягає в тому, що батьківські обов’язки — це важка і часто невдячна праця. Моменти, коли мати і батько виявляються винагородженими дитиною за свої зусилля, виникають набагато рідше, і тому не зберігаються і не запам’ятовуються так ґрунтовно, як щоденна неприємна рутина, пов’язана з її обслуговуванням та вихованням.
