Кожна мама твердо знає: треба, щоб малюк закричав одразу ж після свого народження. Причому чим сильнішим буде крик, тим краще. І це справді так.
Як тільки акушерка перерізає пуповину, організм малюка набуває повної автономності. З цього моменту ті органи та системи, які не працювали, поки малюк перебував у животі у мами, починають виконувати свою місію. Дихальна функція налагоджується відразу, тому що вона є однією із ключових. Але щоб легені запрацювали, в організмі малюки мають відбутися кардинальні зміни.
Миттєве перетворення
У внутрішньоутробному періоді стінки легень притиснуті одна до одної, а простір між ними заповнений навколоплідною рідиною. Сам же орган майже не постачається кров’ю, тому що у водному середовищі він не працює: кисень надходить до малюка виключно через судини пуповини.
Як тільки лікар її перерізає, у крові різко зростає концентрація вуглекислого газу, і в мозок відразу надходить сигнал про наростаючу гіпоксію. Легені отримують команду терміново включитися в роботу, і дитина робить свій перший вдих, що супроводжується бажаним криком. Крик потрібен для того, щоб м’язи почали рухатися. Вони розтягують легені, які одразу наповнюються повітрям. При цьому навколоплідна рідина витісняється, а поверхнево-активні речовини (сурфактанти), що вистилають бронхи, «розтікаються» по стінках легень, через що ті перестають злипатися і набувають об’єму.
Перший вдих включає не лише дихальну систему: завдяки йому починає перебудовуватися система кровообігу і навіть змінюється структура серця. В утробі серце у нас трикамерне: венозна кров поєднується з артеріальною, щоб потім потрапити в аорту, минаючи легені. Але як тільки малюк робить свій перший крик, воно стає чотирикамерним. Відтепер артеріальна та венозна кров перестають змішуватися, і кров із правого передсердя спрямовується прямісінько у легені. Так встановлюються постійні малі та великі кола кровообігу.
