7 фраз, які психологи ніколи не говорять своїм дітям
Дитячі психологи, маючи за плечима багаторічний професійний та особистий досвід, чітко знають, які слова працюють у спілкуванні з дітьми, а які ні. Ось сім фраз, яких психологи уникають у розмові зі своїми дітьми:
1. Чому не варто говорити дитині, що ви в ній розчаровані
Енн-Луїза Локхарт, дитячий психолог та консультант з питань виховання, рекомендує батькам не використовувати фразу “Я в тобі розчарований” з кількох причин.
По-перше, такі слова можуть сильно ранити дитину, незалежно від її віку. Це може мати негативні наслідки.
Діти, які чують від батьків про своє розчарування, можуть почати намагатися їм догодити, щоб не почути подібних фраз знову. Це може призвести до тривожного прагнення до досконалості не лише вдома, а й в інших сферах життя.
З іншого боку, усвідомлення того, що розчаровує батьків, може стати для дитини частиною її самоідентичності. Вона може почати поводитися зухвало, бунтувати, ще більше розчаровуючи дорослих, адже саме такою вона себе бачить.
В результаті, батьки можуть спостерігати за наростанням проблемної поведінки: зухвалості, неслухняності, протесту.
Натомість, існує багато кращих способів висловити своє невдоволення поведінкою дитини, не завдаючи шкоди її самооцінці та стосункам з вами.
2. Чому не варто казати дитині “заспокойся”
Коли ми стурбовані, фраза “заспокойся” від близької людини навряд чи заспокоїть нас. Те саме стосується і дітей. Зневажливе ставлення не допоможе їм заспокоїтися, а скоріше погіршить ситуацію.
Клінічний психолог Марта Дейрос Колладо пояснює, що коли її дитина емоційно перевантажена, то сказати їй “заспокойся” – це “мати зворотній ефект”.
“Неможливо стримувати емоції, які потребують вивільнення. Це нікого не заспокоїть, а лише збільшить ймовірність вибуху. Перш ніж настане спокій, емоції повинні вийти назовні, а дитина повинна відчути, що її почули”, – каже психолог.
Коли виникає бажання сказати дитині “заспокойся”, це має стати сигналом для вас, щоб спочатку заспокоїтися самому та трохи втихомирити хаотичну ситуацію.
Клінічний психолог Сінді Т. Грем також уникає цієї фрази з дітьми, адже вона не дає їм жодних інструкцій щодо того, як керувати своїми складними емоціями.
Замість фрази “заспокойся”, я пропоную чіткіші та зрозуміліші інструкції, які допоможуть дитині заспокоїтися. Наприклад, я можу сказати: “Подивися на мене”, “Давай подихаємо животом” або “Ходімо до місця для охолодження”. Це дає дитині чітке розуміння того, що їй робити, і допомагає їй заспокоїтися”, – додає Грем.
Замість того, щоб казати “заспокойся”, спробуйте:
- Залишатися спокійним і говорити м’яким тоном.
- Визнати почуття дитини. Наприклад, можна сказати: “Я бачу, що ти зараз злишся. Це нормально”.
- Запропонувати дитині допомогу в регулюванні емоцій. Наприклад, можна запропонувати їй подихати разом, порахувати до десяти або намалювати те, що вона відчуває.
- Створити безпечне місце для охолодження. Це може бути тихе місце вдома, де дитина може розслабитися.
3. Чому не варто просити дитину “скажи зрозуміло”
Батьки з найкращих спонукань часто вживають цю фразу, щоб заохотити дитину чітко висловлювати свої бажання чи емоції, коли та плаче, закочує істерики або використовує незрозумілі звуки та жести.
Однак, клінічний психолог Марта Дейрос Колладо пояснює, що вона уникає просити свою доньку “використовувати зрозумілі слова”.
Навіть маючи багатий словниковий запас і володіючи двома мовами, дитина в момент стресу може бути не в змозі чітко висловити свої думки та емоції. Її плач і незрозумілі слова – це прояв емоційного напруження, а не свідоме бажання говорити незрозуміло.
Просити дитину “використовувати зрозумілі слова” в такій ситуації несправедливо, адже вона просто не може цього зробити. Це лише погіршить її стан і може призвести до ще більшого розчарування.
Натомість, Дейрос Колладо намагається сама зрозуміти, що хоче сказати її дитина, і перефразувати це простими словами, таким тоном, яким би вона хотіла, щоб її донька спілкувалася. Наприклад: “Ти голодна. Хочеш, щоб я приготувала тобі перекус?
4. Чому не варто називати дитину “ледачою”
Енн-Луїза Локхарт, дитячий психолог та консультант з питань виховання, категорично не схвалює фразу “Ти ледачий” і уникає її за будь-яку ціну. Коли діти не виконують завдання або домашню роботу, батьки часто схильні думати, що це через небажання дитини.
Однак, причиною може бути й брак необхідних навичок для виконання завдання.
“Замість того, щоб називати дітей ледачими, я вважаю, що набагато важливіше навчати їх, показувати приклади та практикувати виконання завдань. Необхідно з’ясувати, що саме заважає дитині виконати завдання, і багаторазово практикувати його разом з нею. Саме так формуються стійкі навички та здорові звички”, – підкреслює психолог.
Замість того, щоб називати дитину “ледачою”, спробуйте:
- З’ясувати причину, чому дитина не може виконати завдання. Чи їй бракує навичок? Чи вона не розуміє інструкції? Чи їй просто не подобається це завдання?
- Розбити завдання на менші, більш зрозумілі кроки.
- Надати дитині чіткі інструкції та підтримку.
- Похвалити дитину за будь-які зусилля та досягнення.
- Створити позитивну атмосферу навчання та заохочення.
- Звернутися за допомогою до вчителя або іншого фахівця, якщо дитина продовжує мати труднощі.
5. Чому не варто казати дитині “припини плакати”
Батьки, бачачи, як їхня дитина засмучена, самі можуть відчувати смуток, тому їм природно хотілося б, щоб емоції дитини швидше минули. Або ж, з точки зору дорослої людини, причина сліз дитини – чашка не того кольору, зламана іграшка, сварка з однокласником – може здаватися “не такою вже й важливою”.
Однак, важливо пам’ятати, що смуток, гнів і розчарування – це нормальні людські емоції. Сльози, які при цьому з’являються, є “природним і здоровим” способом їх вивільнення. Клінічний психолог Марта Дейрос Колладо ніколи не говорить фразу “припини плакати” ні своїй дитині, ні комусь іншому, включаючи себе.
“Сльози допомагають нам впоратися з емоційним і фізичним болем. Коли моя дитина плаче, я приймаю це і намагаюся зрозуміти, що її турбує”, – пояснює психолог.
Замість того, щоб забороняти плакати, Колладо заохочує свою доньку виплакатися, запевняючи, що це нормально. Дитині дозволено відчувати свої емоції повністю і глибоко.
Дитячий психолог з медичного центру дитячої лікарні Крістін Луазел Річ зазначає, що прохання до дитини перестати плакати не свідчить про співчуття. Це може ускладнити для дитини процес розповіді про свої почуття та проблеми.
6. Чому не варто казати дитині “ти краще оціни те, що я для тебе зробив “
Локхарт, мати п’ятьох дітей, не очікує від своїх дітей безмежної вдячності за все, що вона для них робить. Вона визнає, що багато дітей щиро цінують зусилля своїх батьків, але їм також властива певна частка егоїзму та недалекоглядності, зумовлена юним віком.
“Дітям може не вистачати емпатії та здатності розуміти точку зору інших людей”, – пояснює Локхарт. – “Їм може бути складно обробляти власні емоції та думки чітко й конструктивно. Навіть якщо вони здатні на це, їм може не вистачати слів, щоб висловити свою вдячність вербально”.
З огляду на це, батькам важливо тверезо оцінювати те, як саме діти можуть висловлювати свою вдячність. “Несправедливо очікувати від дітей, щоб вони дякували так само, як дорослі”, – підкреслює Локхарт.
Натомість батькам рекомендується зосередитися на тому, щоб просто бути присутніми в житті своїх дітей, дарувати їм любов і підтримку. Ці дії, з часом, допоможуть дітям вирости вдячними та емоційно зрілими людьми.
7. “Це не твоя справа”: чому не варто вживати цю фразу з дітьми?
Психолог Грем застерігає від вживання фрази “Це не твоя справа” у спілкуванні з дітьми. Вона вважає, що така фраза є “невиправдано жорстокою” і не свідчить про доброту з боку дорослого.
Натомість, Грем пропонує альтернативні формулювання, які звучать більш шанобливо та пояснюють дитині ситуацію. Наприклад, можна сказати: “Я знаю, що ти хотів би взяти участь у цій розмові, але зараз я обговорюю це з [ім’я дорослого]. Ми поговоримо про це з тобою пізніше, гаразд?”.
Важливо також пам’ятати, що якщо ви дійсно не хочете, щоб діти брали участь у розмові, краще не вести її в їхній присутності. Це допоможе уникнути незручних моментів та непотрібних запитань з боку дітей.
