7 ознак недолюблених дітей

7 ознак недолюблених дітей

Яка поведінка або риси характеру говорять, що людину недолюбили в дитинстві? У нашій добірці ви знайдете сім ключових ознак недолюблених дітей.

Крім фізичної потреби в їжі, воді, даху над головою і базовій гігієні, діти також потребують емоційної підтримки, любові і турботи. Ті, хто відповідає за дітей (неважливо, своїх або чужих) повинні взяти за правило ділитися любов’ю з дітьми щодня.

Раннє дитинство – це період частих і швидких змін структури мозку. Дитинство і період до шести-семи років – час, коли в мозку дитини найшвидше формуються складні з’єднання між нейронами.

Остаточне формування нейронів мозку приблизно на 80% закінчується до чотирирічного віку. Іншими словами, до четвертого року життя мозок майбутнього дорослого готовий на вісім десятих. Багато вчених вважають, що поведінка людини приблизно на 95% визначається її підсвідомістю. Коли ж здійснюється «програмування» цієї підсвідомості?

У період від народження до досягнення шестирічного віку. Чому це важливо?

Наш мозок відповідає за все (або практично за все), що ми думаємо, говоримо і робимо. Якщо дитина в перші роки життя отримує недостатньо турботи і уваги – це впливає на розвиток її мозку, і в результаті, структури, що відповідають за емоції дитини, так і залишаються недостатньо розвиненими.

Зв’язок між факторами, що впливають на розвиток мозку в дитинстві, і рисами характеру дорослої людини сьогодні вже не викликає ніякого сумніву.

Пег Стріп, психолог з Нью-Йорка, пояснює зв’язок між раннім дитинством і дорослим життям наступним чином: «Не дивлячись на твердження про те, що дитинство кожного з нас є унікальним, ми можемо зробити цілком точні і надійні висновки щодо того, який ефект воно має на все наше подальше життя. Ці висновки допомагають зрозуміти, як дитинство сформувало вашу особистість і шаблони поведінки».

Цитата психолога змушує задуматися: яка поведінка або риси характеру говорять, що цю людину недолюбили в дитинстві? Тому ми підготували сім основних ознак:

Невміння довіряти

Для розвитку вміння довіряти на індивідуальному рівні, необхідне стабільне позитивне оточення. Саме тому вкрай важливо щоб дітей оточували хоча б відносно стабільні і врівноважені люди. Істерики, крики і часта зміна обстановки негативно впливають на розвиток почуття довіри. Діти повинні відчувати себе в безпеці і отримувати позитивне емоційне підживлення від оточуючих.

Якщо у наших дітей не буде стабільного і сприятливого емоційного оточення (в першу чергу в сім’ї), то ймовірно, їм буде складно довіряти комусь. А це, в свою чергу, гарантує труднощі в особистих стосунках.

Низький емоційний інтелект

Діти вчаться інтерпретувати емоції в основному через слова і жести. І те, і інше грає важливу роль в розвитку дитини. Слова і жести допомагають висловлювати свої почуття, контролювати страх, розуміти негативні емоції і виробляти стійкість до емоційного тиску.

Без здатності коректно інтерпретувати свій емоційний стан, дитина може повноцінно не розвинути важливу для життя якість – емоційний інтелект.

Сильна боязнь помилок

У дітей, що ростуть в байдужому до них оточенні, існують серйозні проблеми з розвитком почуття власної гідності. При цьому, мотивуюче і любляче оточення сприяє розвитку витривалості і впевненості в собі.

Дитина, яку недолюбили в дитинстві, подорослішавши, напевно, буде відчувати брак впевненості в собі. Як правило, це проявляється у вигляді надмірної боязні зробити помилку. Багато успішних людей виявляються нездатними до реалізації свого повного потенціалу лише «завдяки» тому, що в дитинстві отримували недостатньо батьківської любові і ласки. Вони просто бояться, що у них нічого не вийде.

Схильність до токсичних особистих стосунків

Дорослішання людського мозку проходить головним чином через асоціації та розпізнавання образів. У психології та когнітивній нейробіології розпізнавання образів визначається, як «когнітивний процес, що зіставляє інформацію, отриману із зовнішнього світу з інформацією, отриманою з пам’яті».

Що стосується особистих відносин – дитина, яка страждала від нестачі любові, ставши дорослою буде прагнути до того, що їй звично, тобто до токсичних людей.

Відчуття небезпеки і прихильності

Практично будь-який фахівець, що працює в області психіатрії, погодиться, що позитивне оточення за межами сім’ї здатне компенсувати негативне оточення в сім’ї.

Однак в реальності все набагато складніше. Адже якщо дитина не може довіритися людям, які допомогли з’явитися їй на світ і які повинні відповідати за її безпеку, як їй змусити себе довіряти взагалі комусь?

Схильність до депресії

Недолюблені діти, подорослішавши, часто страждають від проблем з психічним здоров’ям.

Як правило, депресія і тривожність з’являються від: а) емоційної байдужості в дитинстві, і б) неминучих ускладнень, викликаних цією ж байдужістю, спливаючих на поверхню в більш зрілому віці.

Депресія і хронічна тривожність – це два психічних захворювання, які найбільш часто зустрічаються в світі. І ймовірність захворіти ними в дорослому віці зростає, якщо в сім’ї були серйозні проблеми, коли людина була дитиною.

Надмірна чутливість

Всі ми чули поради: не брати слів оточуючих занадто близько до серця. Загалом, це досить слушна порада. Люди, які намагаються впоратися зі своїми проблемами, часто проектують їх на оточуючих. Якщо ми не будемо приймати всіх слів цих людей на свій рахунок, то це може допомогти зрозуміти їх – і, можливо, навіть допомогти впоратися з цими проблемами.

Однак того, хто недоотримав в дитинстві любов та увагу від близьких, дотримуватися цієї поради не просто. Цих людей постійно пригнічує страх бути відкинутими, а разом з невпевненістю в собі – це доводить, що в дитинстві вони відчували себе непотрібними і нелюбими.

«Ой, які ми чутливі» … Цю фразу ми найчастіше чуємо від задир і любителів емоційного насильства. Вона, як правило, лише підливає масла у вогонь, обпалює і так болісно чутливу психіку їх жертви.

Кілька слів наостанок

У всіх нас є свій спосіб показати нашим дітям, як ми їх любимо, і тільки завдяки цьому, ми можемо закласти міцний фундамент для їх подальшого життя.

У статті під назвою «Любов і турбота в ранньому дитинстві», написаній трьома відомими дитячими психологами, експерти дають наступні поради:

  • Нехай прояв любові і прихильності до ваших дітей стане вашим головним пріоритетом на кожен день.
  • Хваліть дітей якомога частіше (але похвала повинна бути заслужена, наприклад, дитина допомагає вам по дому або принесла в щоденнику хороші оцінки).
  • Намагайтеся завжди зберігати позитивне ставлення до життя і емоційну зрілість, щоб створити здорове середовище для дітей.
  • Пам’ятайте, якщо ви батько або опікун, і постійно відчуваєте себе пригніченим, дратівливим, перебуваєте в стані депресії або сумуєте, це може негативно позначитися на розвитку дитини.

Джерело