Не виніть себе, дорогі батьки. Далеко не все залежить від виховання в сім’ї.
Іноді дивишся, у самих асоціальних тат і мам ростуть чудо-діти. Такого я надивилася вдосталь! Був у мене один знайомий хлопчина, який жив зі своєю мамою-алкоголічкою і малолітньою сестрою. Так ось, саме на ньому тримався весь будинок, крім того, він до безтями любив свою алкозалежну маму, тримав в чистоті й достатку їх дім і нікому не дозволяв погано відгукуватися про свою матір. Я впевнена, що у вашому оточенні є купа залюблених і забезпечених своїми батьками діточок, які ні в гріш не ставлять маму і тату. Але ж ці люди присвятили їх вихованню все своє життя. Звідси запитання: «А чи завжди особистість дитини залежить від виховання, яке дали йому батьки?». Багато психологів стверджують, що деякі особливості діточок зовсім не є «педагогічними помилками» з боку дорослих.
1. Пасивний або надто активний
У нас прийнято вважати, що якщо дитині ставлять діагноз СДУГ, то в подібній гіперактивності винні батьки. Щось вони, нібито, робили не так, як годиться, звідси і надмірна активність. Як, втім, і повільність у малюків – це особливості їх психіки, але ніяк не наслідки помилкових виховних методів мами і батька. З цими особливостями просто потрібно змиритися і пускати надлишки енергії діток в «мирне русло» спорт, ігри на свіжому повітрі, тривалі прогулянки.
2. Реакція на нове
Одні діти з посмішкою і задоволенням вивчають нові іграшки, знайомляться з новими людьми, легко заводять друзів. Інші ж навпаки, при зустрічі з незнайомцем можуть плакати, тікати або ховатися. Як би нам не хотілося, щоб дитина стала в цьому питанні сміливішою, ніякий тиск з боку батьків тут не допоможе. Воно швидше навіть посилить проблему. В обох випадках краще в ігровій формі намагатися коригувати зайву довірливість і надмірну замкнутість діточок.
3. Рівень адаптивності
У моєї сусідки дитина відмінно адаптувалася до дитячого садка: перший день трохи покапризувала без мами, а на другий – з задоволенням пішла в групу до дітлахів і вихователя. Моя дочка, навпаки, дуже важко звикала до нового етапу в своєму житті: годинами плакала, а після підключилися соматичні реакції, і вона щомісяця «видавала» бронхіти. Рівень адаптивності – це не наслідок недовиховання або невірного педагогічного впливу. Тут мало що залежить від мам і тат, вся справа у вроджених здібностях змінювати свою поведінку, коли навколо змінюється середовище.
4. Поріг чутливості
Одні швидко втомлюються, інших потрібно «вигулювати» цілий день, поки вони «видихаються». Одні починають реготати від показаного мамою пальчика, інших розсмішити ще треба постаратися. Одні реагують на тихе зауваження батьків, іншим, для того, щоб бути почутим, треба покласти руку на голову або повернути до себе обличчям. Він не спеціально нас ігнорує, просто його реактивний поріг досить низький. І тут без спеціальних «кодових» слів не обійтися.
5. Наполегливість і посидючість
Ви, напевно, помічали, що в одній і тій же сім’ї старший братик міг годинами перебирати свої машинки, не відволікаючи батьків від домашніх справ, а молодший без батьківської уваги ні секундочки прожити не в змозі. Це теж вроджені особливості, як і вміння продовжувати щось робити, навіть коли виникають труднощі. Повірте, дитяча непосидючість цілком може бути вродженою особливістю. Тому не завжди варто карати горе-учня за те, що він відволікається на уроці і не в змозі уважно слухати пояснення вчителя.
Всі ці речі у своїй дитині потрібно прийняти, дорогі батьки. Це не означає, що варто опускати руки, але важливо припинити картати за них себе і своє чадо. Все це цілком можна виправити різними розвиваючими іграми.
