Не можна грати на протилежному боці.
Забирала сьогодні Саню зі школи. Поки чекала, мимоволі слухала розмову – мама чиєїсь дівчинки спілкувалася з вчителькою. Дівчинка повільно одягалася неподалік. Вчителька дівчинкою була незадоволена.
Відволікається, математику не любить, ручки губить, весь час стрибає, скільки можна стрибати, це ж школа, не дитячий садок.
Мама слухала вчительку і пронизливо дивилася на доньку.
– Чуєш? Аріна, ти чуєш? Підійди до нас!
Аріна в цей час понуро натягала на себе бузковий комбінезон. Потім вона довго боролася з шапкою, змінкою, лямками портфеля, і нарешті неохоче підійшла ближче.
– Ти зрозуміла про що ми говорили? Ти погано поводишся. Мені доведеться розповісти все татові.
Дівчинка мовчки вивчала свої чоботи. Вони теж були бузковими, як і комбінезон.
– Тато може прийти в школу, я сама йому все розповім, – зауважила вчителька.
– Прекрасно! Аріна, ти чуєш? Завтра тато прийде в школу! – переможно закінчила мама.
Аріна продовжувала вивчати чоботи. Вона стояла навпроти матері і вчительки – одна.
Вони – удвох, з іншого боку. Навпроти. Білі проти червоних. Чи навпаки.
У цій конкретній ситуації я взагалі ніхто. Я не знаю ні маму, ні дівчинку, ні вчительку. Ні тим паче тата дівчинки, якого зібралися завтра пригнати в школу.
Але я знаю одне! У той момент, коли ти об’єднався з кимось проти своєї дитини, нехай навіть на хвилинку, хай через дрібниці, чи по праведному ділу, у цей момент ти її, дитину, втрачаєш.
Не можна грати на протилежному боці.
Ніколи. Навіть якщо дитина тисячу разів не права. Якщо ви на одній стороні – то це ваша спільна проблема. І ви разом будете її вирішувати. Інакше ваша дитина залишається одина.
Все, що потрібно в цей момент – встати на сторону дитини. Навіть просто фізично. Зробити крок і перенести своє обурене тіло на іншу сторону. Стати поруч. Не навпроти – а поруч. Все!
Ми разом.
Так, Х’юстон, у нас проблеми. Мигубимо ручки і не любимо математику. І стрибаємо. Х’юстон, ти Х’юстон чи скакова конячка, ну скільки можна стрибати?
Але ми – разом. І ми – в бузковому.
Автор – Світлана Багія
Фото – Ewa Cwikla
