Чим більше ми даємо дітям, тим менше вони вміють і хочуть

Чим більше ми даємо дітям, тим менше вони вміють і хочуть

Ми всі хочемо зробити своїх дітей щасливими. Ми всі бажаємо їм лише найкращого. Але часом трапляється так, що ми починаємо плутати поняття і підмішувати власні пріоритети в чуже життя.

Наше завдання, як батьків і вихователів (як би це не банально звучало), — навчити дітей вчитися. Навчити шукати потрібну інформацію і відокремлювати правду від брехні. Навчити обходити перешкоди з найменшими втратами, як фізичними, так і моральними. Розумієте, навчити, а не зробити все за них: не давати рішення вже в готовому вигляді; не робити можливе і не можливе; не розбиватися вщерть заради; не балувати, а любити. Зробити самим, часом простіше, та й дати максимум — задоволення. Але … Чим більше ми дітям даємо, тим менше вони вміють і хочуть.

А як навчити? Це ж або є, або немає. А ось і ні. Зараз я не буду говорити про те, як зробити дитину більш самостійною. Я спробую розповісти вам про те, як допомогти дитині навчитися приймати самостійні рішення і відповідати за свої вчинки. Адже саме цього ви хочете, вірно?

На мій погляд, найпершими речами в становленні дитячої особистості, будуть:

Початкова фізична самостійність

Будь то перші кроки, годування, туалет, вибір іграшок в магазині, подолання шведської стінки, стрибки в басейні … як тільки ви бачите в дитині готовність до дій, відпускайте. Не тисніть, дозволяйте йти своїм шляхом. Захистіть від «падінь» і попередьте про наслідки, але не робіть все це замість неї.

Достатня рухливість

Пам’ятайте, що лише енергія народжує енергію. Бездіяльність її вбиває. Не дозволяйте дітям лінуватись. Не дозволяйте лінуватися і собі. Будьте позитивним прикладом. Прогулянки, походи, спортивні секції — все це потрібно дітям, як повітря. Без цього вони перестають бути дітьми.

Спокійна і довірлива домашня атмосфера

Це дуже важливий пункт. Якщо атмосфера в будинку знервована, вам і всім іншим членам сім’ї не хочеться туди повертатися, то ні про яку впевненість й самостійність не може бути й мови. Для будь-якої дитини будинок — це місце, де її завжди люблять і чекають. Просто пам’ятайте про це. Намагайтеся не приносити додому вуличну злобу, не кричіть і не обговорюйте вголос свої образи та промахи.

Сімейні обіди та розмови

У моєму дитинстві ніколи цього не було. Але завжди дуже хотілося. Це так чудово, коли збирається вся родина, коли йде живе спілкування. Коли молодші слухають спогади старших, вчаться їх досвіду, а старші й собі — не заважають молодшим висловити їх власну точку зору. Це і є обмін, саме це дає сили та допомагає прийняти правильні рішення.

Чіткі рамки дозволеного та однозначність ваших дій

Навіть дорослій людині це дуже сильно полегшує життя. Що вже говорити про дітей. Не міняйте свої рішення, як рукавички: не допускайте двозначності фраз і роздвоєності рішень всередині сім’ї. Домовтеся заздалегідь і попросіть всіх членів сім’ї дотримуватися обраної тактики. Ніколи не сваріться і не сперечайтеся при дітях. Це дуже сильний удар по дитячій психіці.

Що ще ви можете зробити для дитини, як батьки:

  • Будьте завжди на стороні дітей;
  • Слухайте і не перебивайте;
  • Мінімізуйте стресові ситуації;
  • Бережіть дитинство;
  • Багато подорожуйте;
  • Вивчайте іноземні мови;
  • Ведіть здоровий спосіб життя;
  • Відвідуйте музеї, спеціалізовані гуртки та клуби;
  • Вивчайте напам’ять вірші й тексти;
  • Не перевіряйте виконання домашніх завдань;
  • Не звертайте увагу на шкільні оцінки;
  • Виробіть свою, найбільш оптимальну систему бонусів;
  • Не бійтеся заслужених покарань (але, звичайно ж, не фізичних);
  • Хваліть дітей за успіхи;
  • Не сваріть за невдачі;
  • Пояснюйте причини та наслідки;
  • Не робіть непоміркованих висновків;
  • Не принижуйте і не соромте;
  • Говоріть правду;
  • Обговорюйте з дітьми будь-які теми;
  • Ніколи не порівнюйте їх з собою або з іншими дітьми;
  • Беріть участь у всіх дитячих заходах;
  • Пишайтеся і завжди поважайте дітей.

Автор: Анна Федулова

Моя дитина