Дитина не відпускає від себе маму ні на крок: що робити

Дитина не відпускає від себе маму ні на крок: що робити

Безумовно, кожній мамі приємно відчувати себе найважливішою людиною для свого малюка. Але радість швидко зникає, коли дитина починає ходити за вами хвостиком. Погодьтеся, якщо тримати її постійно на руках, то зовсім не залишається часу на домашню роботу і відпочинок. Доводиться буквально бігати по дому, намагаючись все встигнути, поки малюк спить. Що слід зробити, якщо дитина не відпускає вас ні на секунду?

Чому так відбувається?

Здавалося б, матуся вже багато раз йшла і поверталася. Пора звикнути і усвідомити, що в короткочасній розлуці немає нічого страшного, але все одно – крики і гучний плач. Причини такої поведінки визначити непросто, але, встановивши їх, ви зможете виправити ситуацію.

Єдине ціле

У перші роки життя малюк активно вивчає світ, що здається йому величезним, незвіданим і часом лякає. Нові знання він отримує під наглядом улюбленої матусі, яка знаходиться постійно поруч: і вдень, і вночі. Не дивно, що лише разом з нею малюк починає відчувати себе в цілковитій безпеці, а якщо вона зникає, з’являється занепокоєння.

Сигнал про неблагополуччя

Дитячі сльози не завжди викликані капризами, поганим настроєм і бажанням побути з матір’ю. Просто діти до двох років висловлюють всі переживання і незручності плачем. Уважно придивіться, може, дитина простудилась, у неї ріжуться зубки або болить живіт.

Страх самотності

Малюк починає боятися, що мама не повернеться з магазину, якщо батьки застосовують загрозу як виховний метод: «Не перестанеш щипати і кусатися – піду від тебе!» Почувши цю фразу кілька разів, дитина думає, що її кидають через погану поведінку.

Мамина тривожність

Оскільки зв’язок між дитиною і матір’ю дуже міцний, малюк відчуває її тривогу навіть на відстані і сам стає неспокійним. Нехай він не розуміє причину вашого стресу (скандал в сім’ї, фінансові негаразди), але твердо впевнений – йому потрібно бути з вами.

Брак уваги

Здається, ви цілий день проводите з малюком, не відходите від нього, а він все одно смикає за руку і постійно нагадуєте про себе. Це відбувається тому, що ви поруч, але не разом: спілкуєтеся в соціальних мережах, розмовляєте з подругою по телефону або дивитеся нескінченні серіали. Щоб звернути на себе увагу, дитина починає вередувати.

Долаємо зайву прихильність

Отже, з можливими джерелами небажання дітей відпускати маму ми розібралися. Як допомогти собі та малюкові?

Найголовніше – запасіться терпінням. Якщо у вас не виходить дитину відволікти, займіться домашньою роботою разом. Вчіться коментувати і показувати все, що робите на кухні (звичайно, дотримуючись техніки безпеки) або у вітальні. Через кілька років ваша дитина стане справжнім помічником.

Звичайні хованки – корисне заняття для розвитку у маленьких дітей самостійності, здатності залишатися одному і чекати вас. Сховайтеся поблизу від дитини, нехай вона знаходить маму і радіє. А ще вона зрозуміє, що нічого страшного не сталося, поки вас не було.

Намагайтеся частіше залишати дитину з родичами: батьком, бабусею чи дідусем. Чим більше діти контактують з іншими дорослими, тим їм простіше відпускати своїх мам.

Обіймайте, цілуйте, пестіть малюка, грайте в його улюблені ігри. Відкладіть в сторону телефон і ноутбук, а коли дитина отримає необхідну порцію вашої уваги, їй не буде потрібно домагатися її «забороненими» способами.

Виберіть момент, коли малюк зайнятий грою і поясніть, що ненадовго вийдете з кімнати. Наприклад: «Діма, мені потрібно приготувати чашку чаю, я скоро повернуся». Скоро малюк звикне, що ви тримаєте обіцянку і повертаєтеся, а значить, можна спробувати виходити з дому.

Ніколи не йдіть на вулицю потайки, навіть якщо вам необхідно відлучитися на пару хвилинок. Уявіть собі стан малечі, коли вона виявить, що ви пропали. Дитина стане шукати вас, ридати в голос, а коли ви повернетеся, не відійде ні на крок.

Не забувайте, що дитина гостро реагує на всі батьківські почуття і ваша печаль перед розлукою може його налякати. Ідіть і повертайтеся з посмішкою на обличчі. Це полегшить вирішення даної проблеми.

Джерело