Психолог з 20-річним стажем рекомендує відмовитися від цих фраз тим, хто хоче виростити щасливих дітей

Психолог з 20-річним стажем рекомендує відмовитися від цих фраз тим, хто хоче виростити щасливих дітей

«Всі проблеми родом з дитинства» – ця фраза давно перетворилася на кліше. Однак рідко які батьки замислюються про те, що складності своїй дитині створюють вони самі: турботливі тати і люблячі матері раз по раз вимовляють «невинні» фрази, які мають далекосяжні наслідки.

Мене звуть Наталя Барабаш, я практикуючий педагог-психолог – ось уже без малого 20 років я працюю з дітьми і їх батьками і встигла скласти свою «колекцію» подібних отруйних установок.

Спеціально для читачів я хочу перерахувати деякі шаблони, які варто було б назавжди виключити зі спілкування зі своїми дітьми. Це ті самі фрази, які вимовляються нами на автоматі і формують у дорослих вже людей поведінкові стереотипи, що заважають їм стати щасливими.

«Ти ж мій бегемотик!»

Замість бегемотика може бути пампушечка, колобочок, пишка і т. д. Промовляється зазвичай з розчуленням, а тому вважається, що «з любові» і шкоди ніякої бути не може.

Постійне підкреслення фізіологічних особливостей дитини фіксує її свідомість на цих рисах – ми штучно створюємо «точку фокусу», позбутися від якої буде непросто. У що виллється фіксація на повноті/худобі – невідомо. Це може бути як ожиріння/булімія/анорексія, так і фанатична любов до спорту. Але незалежно від цього людина завжди буде пам’ятати про те, що батьки все життя звали її колобком, і навряд чи це будуть приємні спогади.

«Ти ж дівчинка/хлопчик»

Мова не про гендерне самовизначення, а про те, що до такого звернення, як правило, йде «причеп»: «Сядь красиво – ти ж дівчинка!», «Не розпускай нюні – ти ж хлопчик!» і т. д. Але подумайте, чи так уже необхідна ця прив’язка поведінки до статі дитини?

Адже виходить, якщо тобі подобається сидіти, задерши ноги на спинку стільця, то ти вже ніби й не дівчинка зовсім? А якщо боляче так, що сльози самі течуть, – все, не хлопчик? Подібні невідповідності між самосприйняттям і батьківською установкою викликають внутрішній конфлікт. І, як наслідок, ми отримуємо дорослу людину, яка або щосили намагається «відповідати», або бунтує і епатує оточуючих навмисним підкресленням своєї гендерної незалежності.

«Ой, ну це ж хлопчик/дівчинка»

Система подвійних стандартів у вихованні стосується не тільки обмежень, але і припущень. Так, хлопчикам часто прощається грубість, неакуратність і хуліганство, в той час як дівчаткам всі повинні поступатися, а також їм дозволяється бути ябедами і вередувати. І знову прив’язка «поведінка – статева приналежність».

Ставши дорослими, діти не втратять сформованих раніше стереотипів, а лише злегка їх перетворять. І хлопець, якому в дитинстві дозволялося в люті зламати іграшку, тому що «він же хлопчик», вважає, що він може в гніві вдарити людину, так як «він же чоловік». А дівчинка, яка в дитинстві домагалася свого сльозами і криками, понесе цю тактику і в доросле життя – навіщо відмовлятися від того, що працює?

«Будеш двієчником – підеш туалети мити»

Повідомляючи дитині про користь освіти в таких виразах, ми підміняємо пріоритети, акцентуючи увагу не на саморозвитку, а на отриманні хороших оцінок, – відчуйте різницю.

Крім прагнення будь-якими способами заробити хорошу оцінку в школі, сформований стереотип впливає і на все подальше життя людини, роблячи її занадто залежною від чужих оціночних суджень. В результаті великий ризик отримати дорослого, який не має своєї думки щодо власного життя, смаків та інтересів.

«За що ти його вдарив?»

Або зворотний варіант: «За що він вдарив тебе?» Розібратися в дитячому конфлікті (а точніше, допомогти дітям це зробити), зрозуміло, дуже важливо. Але саме така постановка питання має на увазі, що фізичне насильство може бути заслуженим. Тобто назви мені причину конфлікту, а я вирішу, було за що або не було. І покарання для забіяки, відповідно, піде тільки в другому випадку, тому що якщо заслужено тріснули, то з якого дива карати? Молодець, виходить, той, хто вдарив.

Стереотип імовірної заслуженості насильства ростить з дитини жертву або агресора. Одне іншого, до речі, не виключає: будучи жертвою в одних стосунках, людина може приймати роль агресора в інших. Обидві ролі однаково токсичні для неї самої і для оточуючих людей.

«Зате ти розумний»

Будь-яка похвала, що починається із «зате», – вельми небезпечна штука. Так, ви повідомляєте дитині про її сильні сторони, але одночасно з цим підкреслюєте те, чого у неї немає, і (зізнайтеся) ви не особливо вірите, що коли-небудь буде.

Дорослу людину, яку в дитинстві батьки підтримували через «зате», легко впізнати по болючому випинанні тієї самої риси. Грамотії, поправляють всіх і кожного, красуні, для яких зморшка страшніша самотності, здоровані, чия доказова база в суперечці будується на «я будь-кому з вас наваляю», і багато інших. Ці люди часто викликають роздратування своєю надмірною самовпевненістю, але на ділі вони всього лише ховають за нею те, в чому так і залишилися аутсайдерами – на думку їхніх батьків.

«Для дівчинки головне – вдало вийти заміж»

Тут майже та ж історія, що і з «зате», тільки ще гірше. Адже позитивний фокус переноситься не на іншу рису особистості, а на іншу людину. При цьому сама дівчинка особливої ​​цінності як окрема одиниця не представляє, їй немає необхідності розвивати в собі ті здібності, які не знадобляться для залучення й отримання «правильного» чоловіка.

Формуючи у дівчинки подібні цінності, ми ростимо з неї жінку, яка пов’язуватиме свою успішність виключно із заміжжям. Так, швидше за все, чоловік у неї буде саме таким, якми ви уявляєте собі «вдалого» чоловіка. Але зі страху втратити знайдений скарб ця жінка буде терпіти від нього навіть те, чого прощати не можна. Ви впевнені, що саме цього хочете для своєї дочки?

«З хлопцем головне – жорсткість»

Ну, по-перше, діти будь-якої статі потребують і любові, і ласки, і розуміння. Тільки в ситуації абсолютного прийняття дитина може розвиватися спокійно, без тривоги. А по-друге, багато батьків в прагненні забезпечити синові досить «чоловіче» виховання не помічають, як жорсткість перетворюється в жорстокість.

Зрозуміло, таке ставлення впливає на характер. Грубість і нечутливість з боку найближчих, повторюючись день в день, стають нормою життя. І коли отримавша таке виховання дитина виростає, їй просто немає звідки взяти ніжність і ласку для своїх близьких – вона не вміє виявляти подібні емоції. Можна назвати це загартованим характером. Але більше схоже на інвалідність – ампутацію здорових емоцій.

Узагальнимо…

Неможливо перелічити всі батьківські установки, які підкошують психіку дитини – ми почали цей список, а продовжити його належить вам самостійно. Як бачите, в більшості випадків негативний ефект від тієї чи іншої токсичної фрази прорахувати нескладно – знадобиться лише здатність мислити логічно і бажання виростити свою дитину здоровою і щасливою.

Підказка: почніть з тих фраз, які перекочували у ваш виховний арсенал від ваших власних батьків. Проаналізуйте, який посил несуть вони в собі, і чи здатна правильно зрозуміти цей сенс маленька дитина. Згадайте, як ви відчували себе, коли чули ці слова в дитинстві. І прийміть рішення, чи залишати їх і далі в ваших з дітьми стосунках.

Ілюстратор Igor Polushin

Джерело