«Не роби зауваження чужим дітям»: правила поведінки батьків на дитячому майданчику

«Не роби зауваження чужим дітям»: правила поведінки батьків на дитячому майданчику

Дитячий майданчик – чудове місце для прогулянок зі своєю дитиною – там вона може вдосталь повеселитись і потоваришувати з іншими дітками. На майданчику є правила поведінки – і для дітей, і для батьків. І, як показує практика, батьки їх порушують.

Навіть ігри в пісочниці мають свої правила, у тому числі й для батьків. Як і скрізь, на дитячому майданчику можуть виникнути конфлікти — не поділили гойдалку, хтось не захотів ділитися відерцем, а комусь воно під заріз потрібне. Як діяти батькам у такій ситуації? Дотримуйтесь цих порад:

Не змушуй дитину ділитися своїми іграшками

Таке часто можна спостерігати на майданчику. «Ти вже награвся, дай дівчинці пограти своєю машинкою», «Поділись, ти що – жадібна?» та інші «перли» ми часто чуємо від батьків. Ти думаєш, що цим робиш «як краще»? Не знаємо, може й так, але не для своєї дитини.

Малюк ще сприймає свої іграшки як частину самого себе, тому таке «відбирання» він розцінює як порушення особистих кордонів. Особливо, якщо так робить мама, то це як удар під дих. Крім того, що хтось розпоряджається його речами, йому ще й забороняють відчувати емоції («не плач, не гнівайся, не будь жадібною»).

Робити так категорично заборонено. Завжди питай малюка, чи він готовий дати комусь пограти його іграшкою. Зроби акцент на тому, що це не назавжди, а лише на кілька хвилин. Якщо він проти, не наполягай. Не хвилюйся, жадібним він не стане через це, зате вмітиме захищати і відстоювати свої особисті кордони.

Запитуй, чи можна взяти іграшки інших дітей

Це правило діє і у зворотний бік. Дитина повинна бачити, що так само, як і ніхто інший не може без дозволу взяти її іграшку, так і вона не може взяти чиюсь. Звичайно, іноді це може засмутити твого сина, зате так він навчитися відчувати не лише свої межі, а й чужі.

Не роби зауваження іншим дітям

Якщо твоя дитина щось не поділила, з кимось побилась — це не привід робити зауваження чужому малюкові, навіть якщо він не правий. Ти для цієї дитини не авторитет, а просто зла чужа тітка. Звичайно, шкідливі дії треба припинити, але виховувати і читати моралі — це не твоя турбота.

Домовлятись в таких ситуаціях мають діти із дітьми, батьки із батьками. Тому якщо щось не влаштовує у поведінці якоїсь дитини, звернися до її батьків. Не забувай, що так звернутися можуть і до тебе, не ігноруй це, якщо прохання адекватне. Не думай, що твоїй дитині дозволено все, для решти мам/нянь/бабусь він такий самий «чужинець», як і їхні діти для тебе.

Не виховуй інших батьків

В попередньому пункті ми говорили саме про адекватні прохання, якщо у спілкуванні дітей ти побачила помітну напругу. Не варто давати поради, робити зауваження та ділитися досвідом з іншими батьками, якщо вони про це не просять.

Повірте, вони краще знають, що робити зі своїми дітьми (звісно, ​​це не стосується випадків насильства — найкращий варіант, якщо ви бачите насильство, — поговорити з батьками, а якщо не допоможе — зателефонувати до опіки). А ось свої безглузді зауваження у стилі «чому він у вас без третьої шапочки?» залиште при собі.

Джерело