10 відмінностей: речі, які робили наші мами і бабусі і які не робимо ми

10 відмінностей: речі, які робили наші мами і бабусі і які не робимо ми

Іноді здається, що ми з різних планет: вони такі інші. Минуло ніби не так вже й багато років, а виховання, спосіб життя змінилися до невпізнання. І не можна говорити, що стало краще чи гірше. Стало просто інакше.

Порівняємо сучасне материнство з тим, яке було ще кілька десятиліть тому. Ми знайшли не менше десятка речей, які тоді були абсолютною нормою, а зараз деякі з них здаються дикістю.

Рано виходили працювати

Ні, зараз теж є мами-трудоголіки, які біжать на роботу через місяць-другий декрету. Але у них хоч би є вибір. Адже був період, коли на догляд за малюком давали лише три місяці. Послаблення у вигляді річної, а потім і півторарічної декретної відпустки прийшло нашим мамам лише ближче до 1970-х. Тоді жінкам давали лікарняний оплачуваний лист на 2 місяці до пологів і два після. Потім, будь ласка, сиди вдома до року, але без утримання. А потім виходь на роботу, інакше могли й анулювати диплом.

Ставили на перше місце самостійність

Радянських дітей називають поколінням “з ключем на шиї”. Сидіти вдома з дітьми не прийнято. І практично кожен радянський першокласник (у крайньому разі другокласник) міг сам прийти додому зі школи, сам розігріти собі обід і сам зробити уроки. Загалом мами виховували дітей у дусі часу та ідеології: «А якщо завтра війна». І не переживали за своїх дітей так сильно, як сучасні матусі. А тоді навіть мобільників не було. Втім, ситуація на вулиці теж була іншою.

Переучували шульгу

Ліворукій дитині було непросто жити за радянських часів. Це сьогодні під шульгу готова підлаштуватися будь-яка індустрія: від канцелярської до автомобільної. А тоді все було навпаки: хто не такий, як усі, той підлаштовується під решту. Саме це вселяли нашим мамам і вони, здебільшого вірили, а отже, дозволяли педагогам контролювати своїх дітей і самі доходили до того, що прив’язували ліву руку дитини до тулуба, щоб вона могла писати лише правою. Перестали переучувати лише в 1986 році.

Стригли коротко хлопчиків і відрощували коси дівчаткам

Їжачок, бокс, напівбокс. А ще налисо .Ось найпопулярніші зачіски радянських хлопчиків. Ще можна було зробити коротку «під польку» та «польку з проділом».

«Неприємне враження справляють ті старшокласники, які в погоні за уявною „модою“ носять так звану стильну зачіску, не враховуючи навіть того, чи вона личить чи ні, — це цитата з журналу „Сім’я та школа“. — Так, деякі молоді люди відпускають надмірно довге волосся, та ще й завивають його, думаючи, що це оригінально, і не помічають, що така зачіска надає їм солодкуватий, ляльковий вигляд, робить його просто смішним».

Не дозволяли гратися з їжею

Це зараз уже всі психологи розповіли, що маленькій дитині треба дозволяти влаштовувати безлад з їжею. У наших мам на такі дурниці не було ні зайвої їжі, ні зайвого часу, щоб прибрати за своїм малюком. До того ж ще раз пригадаємо, що малюк рано йшов у дитячий садок, а отже, мав бути одразу привчений до акуратності.

Могли покарати ременем

Або дати потиличник. Педагогіка тілесних покарань не дуже віталася в Союзі, але все ж таки практикувалася. Принаймні ніхто, дізнавшись, що мама відшмагала неслуха, не побіг би в опіку. При цьому основний варіант покарань все ж таки був бойкот: мами могли довго не розмовляти з дітьми, що провинилися. А найстрашнішою загрозою була відмова прийняти до піонерів.

Жили за режимом

Ясла, дитячий садок, школа — режиму дня приділялася велика увага. Все мало бути суворо за годинами та стандартами. Оскільки більшість часу діти проводили саме там, вдома батькам рекомендували не порушувати розпорядок і не «розбовтувати» своїх дітей.

Обходилися без одноразових підгузків та підігрівачів пляшечок

Якби хтось сказав молодій мамі років 30 тому, що вона може щоразу викидати обпісяний підгузник, вона б, мабуть, тільки посміялася: так і пелюшок не напасешся все викидати. Можливо, тому сучасних матусь вони вважають лінивими, які тільки ниють, що їм складно з дітьми. Адже зараз є стільки гаджетів на допомогу: від відеоняні до стерилізатора пляшечок, від дитячих шезлонгів-качалок до пральних машинок-автоматів.

Обмінювалися іграшками поштою

А що робити, якщо в рідному місті нічого не можна дістати? От і шукали по містах та селах, по рідних та знайомих.

Лікувались у лікарів, а не в Інтернеті

Ну, по-перше, не було того інтернету, щоб ним лікуватися. По-друге, радянська медицина – найкраща медицина. Сказав педіатр: ось графік щеплень, отже, треба зробити щеплення. А якщо він якогось додаткового обстеження не призначив, значить, і думати про це не варто, все гаразд.

Насправді здоров’ям у принципі сильно не морочилися і вірили в силу подорожника. Болить голова? Голова не попа, зав’яжи та лежи. І, до речі, тоді діагнозу СДУГ просто не було. Були важкі діти.

Джерело