Що робить дітей щасливими? Відповідь людини, яка працює у дитбудинку

Що робить дітей щасливими? Відповідь людини, яка працює у дитбудинку

136
Різне

Цінності у кожної дитини свої. Тут все залежить від виховання та навколишнього оточення. Наша читачка Анастасія розповіла про спілкування зі своєю подругою Надією, яка працює вихователем у дитячому будинку. Подивіться, як відрізняються діти, що живуть у сім’ях, від тих, хто виховується під опікою держави.

“Мамо, купи мені телефон”. “А мені купи планшет”. “А завтра давай сходимо в аквапарк”. Так нили діти, поки ми з подругою сиділи на кухні та пили чай.

“Ну і розпещені вони у тебе”, – зробила висновок Надя. Мені стало прикро, і я відповіла, мовляв, усі сучасні діти такі. Щастя для них полягає у чомусь матеріальному.

На що подруга тихо відповіла, що ні, такі далеко не всі. І вона має цілих 20 маленьких прикладів, які виховуються в дитячому будинку.

“І що робить дітей, які залишилися без батьків, щасливими? Хіба вони не радіють новим іграшкам чи походу в кіно?”, — спитала я. “Чому ж, радіють”, – відповіла Надя, – але щасливими їх роблять зовсім інші речі.

Щасливі, коли дорослий виявляє до них ознаки уваги

“Є у моїй групі дівчинка Маша. Прийшла до нас у 4 роки, вредна, “колюча”, недружня. Ні з ким не спілкувалась, нікого не слухала. А я стала гладити її по голові, ніби ненароком, поправляти їй футболочку, брати за руку. І вона розтанула. Почала зі мною розмовляти, посміхатися, сміятися. – Розповіла мені подруга.

Навколо дітей-сиріт дуже багато дорослих. Одні їм готують, інші – прибирають, треті – проводять гуртки та заняття, четверті – навчають. Але немає дорослого, в обов’язки якого входило б вислухати дитину, допомогти їй порадою, та просто приголубити та поцілувати. Дорослі начебто поряд, але вони не близькі та рідні люди.

Тому дитина по-справжньому стає щасливою, коли хтось виявляє до неї участь, ласку, турботу.

Щасливі, коли читають казку на ніч

“Знаєш, як лягають спати діти у дитячому будинку. Всі разом йдуть чистити зубки, у туалет, перевдягаються в піжами, укладаються у ліжко. В певний час вимикається світло. Настає тиша та темрява. “, – продовжила Надя.

“Багато моїх вихованців починали голосно плакати, хтось схлипував, хтось відверто ридав. І так у дітей різного віку. І у 3-річних малюків, і у 15-річних підлітків. Ніхто не сидить і не читає їм на ніч добрі дитячі казки про Івана-Царевича чи сплячу принцесу. І ніколи діти не засинають під тихе рівне читання, яке забирає в далекий невідомий світ.

Тому я вирішила затримуватися на роботі хоча б зрідка, кілька разів на тиждень, щоб читати діткам книжки. І знаєш, вони чекають цього дня з нетерпінням. А плач тепер став дуже рідкісним явищем. – Підсумувала подруга.

Щасливі, коли їм роблять нову зачіску чи стрижку, яка відрізняється від інших

Надя розповідає далі:

“Думаєш, дітей водять до перукарні чи заморочуються над їхніми зачісками? Ні звичайно. Дівчаткам роблять хвостики або звичайні кіски, хлопчикам – прості стрижки. Чим швидше – тим краще, адже дітей багато. Тому сироти такі схожі один на одного.

А я одного разу вирішила заморочитись. Витратила більше часу, але дівчаткам вплела стрічки в кіски. Яскраві, різнокольорові. Знаєш, які щасливі вони ходили весь день і як пишалися своїми новими зачісками! А я вже стала справжнім перукарем – вмію і укладати волосся, і робити складні зачіски.

Щасливі, коли у них з’являється домашня тварина і є, за ким доглядати

Якось ми з дітьми вивчали домашніх тварин, і маленький хлопчик Ваня гірко заплакав. Почала з’ясовувати, в чому річ, і малюк розповів, що в нього колись давно була кішка. Але тепер навіть не пам’ятає, як вона виглядала.

Я поговорила з директором і попросила його облаштувати живий куточок. Завели рибок, хом’ячка у клітці, черепаху. Бачила б ти щасливі дитячі очі! Дітки були неймовірно щасливі, що тепер з’явилися нові друзі.

Для дітей величезне щастя, якщо вихователі вирішують влаштувати такий живий куточок з тваринами, які не вимагають спеціального догляду.”

Щасливі, коли до них приходять звичайні гості

Надя навела ще один аргумент: “Для дитини, яка живе в сім’ї, гості – звичайна справа. До неї їздять бабусі-дідусі, приходять друзі, приїжджають далекі родичі з інших міст. Але до дітей-сиріт у гості не приходить ніхто. Вони не знають, що це таке.

А одного разу до нашої вихованки Каті приїхала бабуся. Вона вже була старенька, та й жила далеко, а тут вирішила продати будинок у себе в селі і оселитися ближче до онучки. Бабуся почала приїжджати до неї в дитбудинок, забирати на вихідні до себе. І Катя, яка взагалі не посміхалася, а лише плакала в своєму ліжечку або тихо грала в ляльки, почала посміхатися, знайшла подруг і взагалі змінилася на краще.”

Отак і виходить. Діти, які виховуються в сім’ї, розпещені та вибагливі. Вони вимагають гаджети, електросамокати, більше грошей на кишенькові витрати. А малюкам і підліткам з дитячого будинку потрібна лише людська участь або поцілунок перед сном, і вони почуватимуться найщасливішими на світі. У кожного своє щастя!

Джерело