Сьогодні, коли моє терпіння майже скінчилося і все, про що я могла думати, це як урвати хоча б пару хвилин для себе, ти раптом заснув у мене на грудях. Мене чекав мільйон справ, але я так і не взялася за жодну з них.
Бо замість усіх справ… я тримала тебе в своїх руках.
Мені потрібно було розвантажити посудомийну машину і перемити гору всього того, що скупчилося в раковині.
Але натомість я тримала тебе в своїх руках.
Я збиралася дістати речі, що вже висохли і розібрати їх, і перезапустити прання, яке забула витягти вчора ввечері.
Але натомість я тримала тебе в своїх руках.
Я хотіла стати під душ, висушити волосся і навіть, можливо, трохи нафарбуватися.
Але натомість я тримала тебе в своїх руках.
Я планувала відповісти на пару робочих імейлів та передзвонити всім, чиї дзвінки пропустила за останні три доби.
Але натомість я тримала тебе в своїх руках.
Мені треба було пропилососити вітальню, де ти розсипав пластівці, і зібрати по всьому будинку розкидані іграшки.
Але натомість я тримала тебе в своїх руках.
Я хотіла повечеряти і заодно переглянути рахунки та листи, що скупчилися, які перекочували з поштової скриньки ще в понеділок і з тих пір встигли вирости в невелику вежу посеред столу.
Але натомість я тримала тебе у своїх руках.
Я збиралася перенести тебе нагору і покласти в ліжечко, і я була впевнена, що ти не прокинешся, якщо я так вчиню. І, мабуть, тобі самому було б зручніше спати в ліжечку.
Але натомість я тримала тебе в своїх руках.
Твої маленькі ніжки, що упираються зараз у крісло, ще начебто учора завмирали, діставши крихітними пальчиками до мого живота. Я відчуваю твій подих на своїй шкірі, твої руки обіймають мене за шию… дуже-дуже скоро настане той час, коли ти віддаватимеш перевагу просторому ліжку, а не моїм рукам.
Знаєш, я знайшла спокій і умиротворення в ту мить, коли з багатьох справ вибрала найпростіше…
Тримати тебе у своїх руках.
Реган Лонг, мама чотирьох дітей для Huffington Post
