У сім’ях, де в одного з дорослих проблеми з алкоголем чи іншими залежностями, дітям доводиться брати на себе занадто багато.
Сучасні медики та психологи налічують до 200 видів залежностей — серед них є як хімічні, так і нехімічні, поведінкові. Йдеться не лише про алкоголізм чи наркоманію, а й про ігроманію, трудоголізм та інші «захоплення», які на перший погляд можуть здатися безневинними.
Як відрізнити справжню адикцію? Залежний починає втрачати інтерес до насамперед важливих йому речей. Все його життя тепер крутиться навколо залежності, а решта сфер відкидається як такі, що заважають цьому процесу. Той, хто відчуває цей стан, втягує у цю небезпечну схему своє найближче оточення: партнера, батьків, друзів. Але найголовніше і найстрашніше те, що від проблем дорослих страждають діти.
Недитяча відповідальність
У перші роки життя дитина не здатна вибудовувати логічні ланцюжки та розуміти взаємини між людьми. До того ж їй властива егоцентричність. Дітям здається, що світ крутиться навколо них, і все, що відбувається навколо, відбувається через них. У перші роки життя всю інформацію про навколишній світ і про себе вони отримують від батьків — у тому числі невербальними способами.
Дитина, що росте в дисфункціональній сім’ї, засвоює про себе та світ не зовсім адекватну інформацію. Такі діти часто тривожні, у них спостерігаються проблеми із сепарацією: навіть виростаючи, вони залишаються з батьками чи надто пізно їдуть із дому. Вони не довіряють світові та оточуючим, відчувають, що живуть «не своїм» життям.
Типи поведінки дітей у дисфункціональній сім’ї
Кожен елемент сімейної системи працює на те, щоби зберігалася її стабільність. Діти – не виняток. Їм життєво важлива стабільність, і тому своїми діями навіть найменші члени сім’ї підтримують її у тому вигляді, в якому вона їм знайома. У цьому їм допомагають певні патерни поведінки, які тим чи іншим чином сприяють цій стабільності.
Які ж «маски» приміряють діти з дисфункціональних сімей — зокрема й таких, де батьки страждають залежностями?
1. Герой
Герой робить щось «добре», робить подвиги, щоб його любили. Орієнтований на досягнення, добрий результат і завжди має бути першим. Своїми досягненнями часто намагається зупинити деструкцію в сім’ї, де він — головна гордість.
Герой відчуває провину, самотність, страх, тривогу, постійно намагається контролювати ситуацію, свою агресивність, запальність, та й почуття взагалі. Згодом йому буде важко отримувати від життя задоволення. Він залежить від думки та оцінки оточуючих, завжди напружений.
2. Блазень
Блазень всіх радує, намагається привернути до себе увагу і таким чином розрядити обстановку. На вигляд веселий і безтурботний, всередині він страждає від страху, тривоги, самотності та невпевненості в собі. У майбутньому він може стати людиною поверховою, інфантильною, нездатною до переживання та співпереживання. Проблеми він прагне не вирішувати, а висміювати.
3. Втрачений
Втрачений відсторонюється від оточуючих, йде в себе. Він нетовариський, не прив’язується до людей, але може прив’язуватися до речей або йти у віртуальний світ. Роль втраченого в сім’ї — бути непомітним і не створювати проблем. Зовні дуже спокійний і впевнений, усередині він відчуває, що він непотрібний. Його супутники – злість, біль, почуття відкидання, образа. Такі діти, виростаючи, стають замкнутими, відчувають складнощі у спілкуванні, не амбітні, не прагнуть досягнень.
4. Козел відпущення
Козел відпущення – справжній провокатор. Його роль – переміщати фокус уваги із залежного дорослого на себе. Так він знижує ступінь напруги у сім’ї. Його помічають лише тоді, коли він «косячить», та й потрібний він лише у цих випадках. Такого типу поведінці властиві ворожість, бунтарство, непокора, провокації. Усередині ж дитина відчуває почуття провини, біль, знедоленість та злість. Великий ризик, що дитина, яка вибрала цей «аватар», виросте у схильного до конфліктів та асоціальної поведінки дорослого.
НЕ МОВЧИ!
Що, якщо ми підемо від партнера, який страждає на залежність? На жаль, розлучення саме собою проблему не завжди вирішує. Якщо ми нічого не робимо зі своїм станом та поведінкою, велика ймовірність, що наступний наш партнер теж буде залежним.
У будь-якому випадку найкращий спосіб полегшити життя дитині — прямо та чесно говорити про те, що відбувається. Зрозуміло, потрібно зважати на її вік і враховувати, що діти здатні зрозуміти, а що поки що ні. Можна роз’яснювати дитині, що вона не несе відповідальності за проблеми дорослих.
Батькам варто пам’ятати про послідовність у своїх словах та діях і не давати тих обіцянок, які вони не готові виконати
Генетика впливає схильність до розвитку залежності. Але це не означає, що майбутнє дитини вирішено наперед! До того ж, попереджений — значить озброєний. Коли є схильність (а якщо хтось із родичів страждає на той чи інший вид залежності, значить, вона є), треба враховувати ці «базові налаштування».
У будь-якому разі пам’ятайте: ви не безсилі! Змінити генетичний набір ми не можемо, зате здатні поміняти свою поведінку, взяти на себе відповідальність за своє життя, переставши шукати винних, і жити цілком щасливим та повноцінним життям.
