Стаття, яка важлива насамперед для тих, хто сам переживав у дитинстві фізичне насильство – ні, так не мало бути. Ні, батьки не мали на це прав. І ні, в цьому не було жодної краплі вашої провини, щоб вам не говорили.
Цей формат питання-відповідь важливий не лише для аргументів у дискусіях з іншими, але й для формату діалогів із внутрішнім критиком-аб’юзером, чий голос звучить у свідомості як «нічого такого страшного у твоєму дитинстві не відбувалося, годі нити, у всіх так було і нічого, і взагалі вони хотіли якнайкраще».
Коли я публікую матеріали про ляпаси щодо дітей, обов’язково знаходяться люди, які готові відстоювати своє «право» дітей бити. Вони заявляють про різні причини і жодна з них насправді не може бути виправданням.
«Є різниця між ляпасом і ударом».
Ні, різниці немає, вони в прямому сенсі одна й та сама дія. Ми просто даємо цій дії більш м’яку назву, щоб її виправдати.
«Іноді треба шльопнути, бо немає часу пояснювати».
Якщо у вас є час на ляпас, значить є час протягнути руку і не дозволити дитині поранитися.
«Діти не розуміють слів, тож без ляпасів нікуди».
Ви б вдарили інваліда? Ні, бо це злочин. Нікого не можна бити незалежно від його розумових здібностей. Якщо хтось не розуміє слів, то як він зможе зрозуміти причини, через які той, хто повинен його любити, навмисно завдає біль?
«Я люблю своїх дітей і вони це знають. Мої ляпаси не завдають їм шкоди.»
Насправді дослідження говорять нам, що любов батьків не нівелює наслідки ляпасів. Насправді це може поселити в дитині ще більшу тривогу. За словами Alfie Kohn «Що ми відчуваємо по відношенню до своїх дітей не так важливо, як їхнє переживання цих почуттів і як вони насправді сприймають наше до них ставлення… Що насправді важливо, так це те, яке послання від нас отримують наші діти, а не те, чого ми думаємо, ми їх вчимо».
«Є різниця між ляпасами та насильством».
Якщо ми говоримо про наслідки для дітей, то і насильство, і ляпаси мають той самий негативний ефект. П’ять десятиліть досліджень, проведених більш ніж з 160 000 дітьми однозначно говорять нам, що ляпаси пов’язані з антисоціальною поведінкою, агресією, проблемами з психічним здоров’ям і когнітивними проблемами. І ці наслідки не відрізнялися незалежно від того, були то ляпанці або насильство.
“Це єдине, що працює з дітьми”.
Ні це не так. Є безліч інших вариантов. Насправді дослідження показують, що ляпаси не найкращий метод і у них немає жодних переваг.
“Мене шльопали і все нормально”.
По-перше, «нормально» – це ще велике питання, тому що ви намагаєтеся відстояти своє право бити того, хто за вас менший і слабший. А по-друге, це нам уже не дізнатися, як було б, якби вас не били у дитинстві.
«Це особиста справа кожного, кожен має робити те, що вважає за правильне для своєї сім’ї».
Ні, в цьому випадку є очевидне правильне та неправильне. Діти – це люди, котрі мають права. І немає жодних виправдань щодо застосування до них насильства. Це ніколи не нормально.
«Кричати на дитину набагато гірше, ніж шльопнути».
І та й інша поведінка травматична для дитини, нам не обов’язково вибирати щось із цих двох варіантів. Давайте краще і не кричати, і не шльопати.
«Дітям треба вчитися. Наша робота навчити їх, що таке добре, а що погано».
Ви справді думаєте, що найкраще людина вчиться, коли боїться? Чому насправді діти навчаться від ляпасів, так це тому, що любов – не безумовна, що люди, які кажуть, що люблять їх, можуть і поранити і що наступного разу потрібно просто краще постаратися, щоб не бути спійманими. Це дуже погані уроки.
«Шльопати в люті – це неправильно, але я завжди шльопаю дітей, перебуваючи в спокійному стані».
Це викликає ще більше запитань. Насправді, дитині ще складніше зрозуміти, як може бути, що її батьки навмисно і «спокійно» вибирають заподіяти їй фізичну біль.
«Є дослідження, які кажуть, що ляпаси мають свої переваги. Потрібно враховувати аргументи обох сторін».
Дослідити питання, чому я маю право бити інших людей? Це жарт? Ви вивчаєте дослідження на тему переваг побиття свого партнера перед тим, як вирішуєте цього не робити? Чому хтось взагалі шукає такі дослідження? Чому так завзято намагаються знайти хоч якусь причину вдарити дитину? Чому для цих людей так важливо бити дитину? Ось що справді викликає тривогу.
Я можу продовжувати й надалі. Але давайте скажу коротко.
Ні. Немає жодної адекватної причини.
Ляпаси шкідливі для дитини. Будь-які. З будь-яких причин.
Діти такі ж люди, які мають право почуватися в безпеці і не бути об’єктами насильства. Жодна дитина не заслуговує на те, щоб її били, особливо якщо це люди, які повинні її захищати і направляти.
Є інші способи взаємин батьків з дітьми і це дуже важливо вивчити їх і освоїти, коли ляпаси настільки шкідливі. Перший крок – це перестати шукати виправдання. Це не нормально. Коли ви знаєте, як краще, ви намагаєтеся і робити краще.
Текст – Sara via Happiness is here / happinessishereblog.com
