Психологиня Анна Просвєтова пояснює, чому батьки часом вдаються до крику у спілкуванні з дітьми, та пропонує альтернативні методи.
Батьки часто використовують крик, шантаж, погрози та заборони без пояснень, коли не розуміють поведінки дитини або не мають навичок спокійного спілкування. Це не сприяє ні повазі, ні авторитету.
Авторка книги “Чарівне слово. Як говорити з дитиною, щоб вона чула, слухала і розуміла” ділиться порадами, як домогтися того, щоб дитина вас почула без крику.
Просвєтова зазначає, що крик – це не спонтанна реакція, а результат накопиченого роздратування та гніву. В інших ситуаціях, наприклад, у магазині, людина не дозволить собі так поводитися, адже розуміє, що це може мати негативні наслідки. Проте, з дітьми, на жаль, багато дорослих дозволяють собі емоційну вседозволеність, адже дитина не може дати відсіч.
Чому ми кричимо?
- Накопичені емоції: Крик часто стає виплеском накопиченого роздратування, гніву та інших негативних емоцій. Коли батьки не вміють або не мають можливості емоційно розвантажитися іншими способами, вони зриваються на дітях.
- Відсутність навичок: Деякі батьки просто не володіють навичками спокійного та конструктивного спілкування з дітьми. Вони не знають, як чітко й зрозуміло пояснити свої очікування, як вислухати дитину та допомогти їй впоратися з емоціями.
- Ілюзія контролю: Крик помилково сприймається як спосіб швидко й жорстко взяти ситуацію під контроль. Батькам здається, що, підвищуючи голос, вони змушують дитину негайно коритися.
Натомість, на думку психологині, важливо вчитися стримувати емоції та шукати інші способи спілкування.
Чому дитина не реагує на крик?
Анна Просвєтова пояснює, що діти не реагують на крик, адже не сприймають його як конструктивний сигнал. Їм складно зрозуміти суть прохання, якщо воно висловлене в агресивній формі.
Натомість психологиня радить дорослим вчитися правильно формулювати свої думки та прохання. Важливо чітко розрізняти претензії, запитання та звинувачення.
Діти не розуміють натяків та емоційного тиску. Їм потрібна чітка та спокійна інструкція, щоб вони могли її виконати.
Як вийти за межі розпитувань про оцінки?
Анна Просвєтова наголошує, що спілкування з дитиною не має обмежуватися лише оцінками. Навіть якщо у вас обмаль часу, важливо налагодити емоційний зв’язок.
Замість чергових запитань про контрольні та двійки, поцікавтеся, що цікавого та нового трапилося з дитиною протягом дня. Чи були якісь смішні або дивні ситуації, чим вона пишається, що її засмутило? Найголовніше – дізнайтеся, як вона почувається.
Емоції, переживання та особисті стосунки дитини значно важливіші за шкільні оцінки. Зосередьтеся на тому, щоб створити атмосферу довіри та підтримки, де дитина буде готова поділитися з вами своїми думками та почуттями.
Як правильно забороняти?
Анна Просвєтова зазначає, що батьки часто бояться забороняти щось дітям, щоб не завдати їм шкоди. Проте це хибний підхід. У процесі дорослішання дитині необхідно чітко окреслювати межі дозволеного та недозволеного. Це робиться не для того, щоб пригнічувати волю дитини, а щоб забезпечити її безпеку та здоров’я.
Важливо розуміти, що заборона – це не тиранія, а чітка інструкція. Негативний вплив може мати лише форма, в якій ви її висловлюєте. Якщо заборона супроводжується погрозами, агресією або маніпуляціями, це може дійсно травмувати дитину.
Пам’ятайте, що діти сприймають слова батьків як беззаперечну істину. Тому погрози з їхнього боку сприймаються як реальна небезпека.
Завдання батьків – створити чіткі рамки дозволеного, в яких дитина буде почуватися безпечно та вільно. Робити це можна і потрібно за допомогою заборон, але робити це з любов’ю та повагою до дитини.
Що робити, якщо хочеться крикнути?
Анна Просвєтова радить у таких ситуаціях зробити паузу. Коли емоції переповнюють, а слова не йдуть, важливо дати собі час заспокоїтися.
Вийдіть з кімнати, випийте води, подивіться у вікно, щоб привести думки до ладу. Потім, коли ви будете готові, поверніться до розмови.
Важливо також прислухатися до порад своїх дітей. Іноді вони можуть дати вам мудру пораду, яка допоможе вирішити ситуацію.
Згадайте, як ви ставилися до людей, які у вашому житті часто кричали та погрожували. Чи викликали вони у вас повагу? Скоріше за все, ні. Навпаки, ви намагалися уникати таких людей.
З іншого боку, пригадайте людей, які були для вас авторитетом. Це, ймовірно, були мудрі, врівноважені та стримані люди.
Вміння контролювати себе дає можливість керувати ситуацією та знаходити конструктивні рішення проблем.
Пам’ятайте, що крик – це не найефективніший спосіб спілкування. Він лише посилює конфлікт і не призводить до вирішення проблеми.
Натомість, намагайтеся говорити спокійно та чітко, пояснюючи свою точку зору. Будьте готові до компромісу та поважайте думку іншої людини.
