9 батьківських помилок, що раніше вважалися нормою. А сучасні батьки більше не хочуть так виховувати дітей

9 батьківських помилок, що раніше вважалися нормою. А сучасні батьки більше не хочуть так виховувати дітей

Мало хто з батьків 30 років тому читав статті про виховання та водив своє дитя до психолога. І навряд чи варто засуджувати батьків за те, що вони виховували дітей, як уміли, — часи були іншими. Але сучасні мами та тата можуть покладатися не на метод спроб і помилок, а на книжки та рекомендації досвідчених фахівців.

Ми вирішили перерахувати помилки батьків минулого, які б не хотіли повторювати самі.

1. Говорити образливі слова у вигляді «правди»

Деякі з тих, хто був дитиною кілька десятків років тому, стикалися з переконанням батьків у тому, що вони мають критикувати дітей заради їхнього ж блага. Це могли бути як суб’єктивні оцінки («Так, таланту до малювання у тебе точно немає»), так і грубі репліки з приводу реальних труднощів («У тебе один єдиний обов’язок — вчитися! А ти і з ним не можеш впоратися, одні двійки!»).

Зараз багато мам та татів намагаються розмовляти з дітьми про їхні проблеми без натиску, довірливо. Психологи рекомендують запланувати для складної розмови місце та час та дати зрозуміти дитині, що ви готові не звинувачувати, а допомагати.

2. Карати, не розібравшись

У минулому батьки нерідко проявляли своє занепокоєння за дітей у досить жорсткій формі: за непослух можна було втратити кишенькові гроші, прогулянки, спілкування з друзями, а підпорядкування своєму авторитету батьки могли добиватися криками і навіть биттям. Спроби дітей пояснити що-небудь часто переривалися фразами на кшталт «Не виправдовуйся!» і «Ти це спеціально робиш, мені на зло!». Такі методи призводять до втрати дитячої довіри.

Бути люблячим батьком – не значить все дозволяти. Але краще, якщо обмеження будуть не командами і не вказівками зверху, а списком правил, які ви заздалегідь обговорили з дитиною. Вона повинна знати, що їй можна, що не можна і що буде, якщо вона не буде ці правила виконувати. Якщо порушення все-таки сталося, варто розібратися в причинах та обговорити ситуацію без звинувачень (краще використовувати «я-повідомлення»: говорити про те, що відчуваєте з цього приводу ви самі).

3. Дозволяти, не дозволяючи

Кинуте незадоволеним тоном «Роби що хочеш, я тобі свою думку висловив» та інші схожі фрази — яскравий приклад подвійного посилу. Така поведінка батьків знайома багатьом: на словах вони дозволяють робити те, що хоче дитина, але всім своїм виглядом показують, що розсердяться, якщо буде «не по-їхньому». Якщо дитина стикається з такими маніпуляціями регулярно, це може призвести до психологічних складнощів у майбутньому.

Натомість треба сказати чесне «ні» і пояснити причину відмови. А якщо дитині добре відомі сімейні правила, які ви разом встановили і намагаєтеся дотримуватися, постійні заборони стають не такі вже й необхідні.

4. Наводити приклад дитині «успішних» дітей

Хто з нас не чув час від часу, як мама вигукує: “Ну чому у всіх діти як діти, а в мене …?” І навряд чи ми при цьому відчували бажання стати кращим. Швидше, почуття було іншим — що ми не заслуговуємо на батьківську любов.

Навряд чи нинішнім батькам вдасться не порівнювати свою дитину з іншими дітьми, але порівнювати можна по-різному — з докором і зневагою або спокійно обговорюючи з дитиною, чому і як можна навчитися у тих, хто вміє більше. І підтримувати його у бажанні навчитися.

5. Залякувати дитину наслідками її вчинків

Від наших мам і тат ми могли почути, що від морозива обов’язково буде ангіна, від ходіння без шапки — менінгіт, а якщо голосно волати — «забере бабай».

Наразі батьки намагаються не залякувати і не погрожувати, а підібрати потрібні слова та переконати дитину зробити те, що вони просять.

6. При дитині обговорювати її з іншими людьми

Зустрівши на вулиці когось із знайомих, наші батьки могли розповісти їм про наші проблеми, перерахувати недоліки або поскаржитися на те, як їм важко нас виховувати, не бентежачись, що дитина стоїть поряд.

Нинішні мами та тати усвідомлюють, як важливо бути на боці своїх дітей у будь-якій ситуації. А всі розбори польотів можна провести і без сторонніх очей, в спокійній обстановці.

7. Знецінювати почуття та жартувати над переживаннями

Багато хто з нас чув у дитинстві фрази на кшталт «Знайшов через що страждати», «Досить ревіти через дрібниці!» або «Бач, який ніжний». Ці слова демонстрували переконаність батьків у тому, що негативні емоції слід приховувати.

Зараз багато хто знайомий з теорією прихильності, яка свідчить, що без «значущого дорослого» поряд з дитиною її чекають психологічні проблеми в майбутньому. І одне з головних завдань такого дорослого — познайомити дитину зі світом емоцій, у тому числі негативних, і навчити справлятися з ними. Для цього психологи радять не ігнорувати почуття дитини, а розділити та «прожити» їх разом із нею.

8. Позбавляти дитину особистого простору

Багато нинішніх дорослих у дитинстві й гадки не мали про «особистий простір». Їхні батьки вважали, що у дітей не повинно бути від них секретів, а стукати перед тим, як увійти до дитячої кімнати (якщо вона взагалі була), було не прийнято.

Сьогоднішні мами та тата розуміють, що дитині, так само як і дорослому, важливо мати власну територію, де вона може побути одна і повністю розслабитися. А якщо ви попросилися до дитини у друзі в соцмережах, а вона відмовила — залишається змиритися. Так вона обстоює власні межі.

9. Використовувати формулювання, які принижують

«Мовчи, не ганьби мене», «І в кого ти така вдалась?», «Що це за каракулі?», «Що ти пораєшся як сонна муха? Ворушись, запізнюємося!» — для когось це звучить дуже знайомо. Часто дорослі говорили подібні фрази дітям від сорому за те, що їхня дитина не відповідає загальноприйнятим «нормам», а отже, і про них можуть подумати, що вони погані батьки.

Сучасні мами та тати намагаються вибудувати довірчі стосунки та обійтися без вербальної агресії: криків, образ, причіпок та погроз. Стримуватися буде легше, якщо не оцінювати дитину очима вчительки чи сусідки, а дивитись на неї своїм власним люблячим поглядом.

Що для вас найскладніше у вихованні дітей?

Джерело