Поки в мене не було тебе…

Поки в мене не було тебе…

Я спала стільки скільки хотіла і ніхто не будив мене посеред ночі кректанням, хниканням або криком … поки у мене не було тебе…

Я розчісувалась і довго укладала волосся, то в коси, то в локони, я не ходила нечесана і ніхто не хапав і не тягнув мене за волосся і не слинив його … поки у мене не було тебе …

Я одягалася модно і стильно, я не ходила цілими днями в піжамі або халатику, ніхто не бруднив мій одяг соплями і не зригував на мене … поки у мене не було тебе …

Я думала найбільше про себе, свої бажання, плани і ніхто не цікавив мене кожну хвилину, кожну мить … поки у мене не було тебе …

Я могла порушувати режим, засиджуючись то з книгою, то біля комп’ютера і ніхто не піднімав мене на щоденну прогулянку за будь-якої погоди… поки у мене не було тебе …

Я спокійно думала про майбутнє і мене не відвідували думки про те, як навчити людину розмовляти, бігати, як навчити доброті, співпереживанню, впевненості… поки у мене не було тебе …

Я дивилася на світ, людей, своє відображення в дзеркалі, але я не знала, що є на світі життя, таке близьке і дороге мені … поки в мене не було тебе …

Я жила, але ніколи до цього моя душа не відчувала такого безмірного захоплення, моє серце не переповнювалося безмежним щастям і любов’ю, від того,що тепер завжди поруч ця маленька істота.

Моя ДИТИНА … поки в мене не було тебе!

Ольга Шелопухо, дитячий психолог