Очевидні правила хороших батьків

Очевидні правила хороших батьків

1. Дитина нікому нічого не винна.

Вона не повинна спати 20 годин на добу, вона не повинна спати у своєму ліжечку, вона не повинна любити плавати з народження, вона не повинна спати вдень по 2 години без вас, вона не повинна у 3 місяці почати перевертатися, вона не повинна прибавляти по 700 грам на місяць і т.д. Дитина, а особливо немовля, нікому нічого не винна. Вона може все це робити і може підходити під ці твердження, але вона нікому нічого не повинна. Є певні стандарти та норми, які були виведені із жорсткого усереднення статистичних даних. Насправді ж, всі ці стандарти можуть вщент руйнуватися.

Кожен новонароджений і немовля настільки індивідуальний, що мама повинна сама визначати добре чи погано її дитині, що їй потрібно, а що ні. Тому що мама бачить реакцію та самопочуття дитини: задоволена вона, нещасна, чи турбує її щось. Зрозуміло, до всього треба підходити зважено: якщо дитина репетує криком і вона нічим не відволікається і не заспокоюється, а прокинувшись після заколисування відразу переходить на крик, тут треба розуміти, що явно щось не так, навіть якщо ваша інтуїція мовчить як партизан.

2. Дитині потрібні Ви.

90% всього, що вона робить, вона робить, щоб привернути вашу увагу і бути з Вами.

3. Фізичне насильство – не вихід.

Удари ременем, тілесні покарання – це все від вашого боягузтва і нездатності знайти інше рішення ситуації. Навряд чи ви вдарили б здорового 120 кілограмового мужика, якби він був на місці вашої дитини, а ті, хто застосовують покарання роблять це саме тому, що малюк не може відповісти. Багато мам відразу почнуть голосити «та ви не знаєте мою дитину, та її інакше не заспокоїш». А чия це дитина? З кого вона бере приклад? Є дуже хороша англійська приказка: «Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе».

І ось коли ваша дитина доведе вас до готовності взятися за ремінь, подивіться добре на себе. Скільки разів ви не звертали уваги на прохання малюка? Скільки разів ви забирали у нього різні цікаві йому речі з криками «не можна», скільки разів ви його лаяли за банальне валяння у бруді, скільки разів на день ви підвищували на нього голос? Як часто ви шантажуєте його фразами «якщо ти зараз не підеш спати, я тебе покараю», «не прибереш іграшки — не підемо гуляти» тощо. Я впевнена, що відповіддю буде «багато» чи «постійно». Там, де до дитини ставляться з розумінням і без вічних «не можна», там і немає місця істерикам. Вседозволеність та розуміння не одне й теж. Різні речі можна по-різному піднести, замість гаркання «кинь це зараз же» або «що я тобі сказала, а ну йди сюди негайно», можна з розумінням ставитися до дитини, терпляче чекати поки вона підійде до вас, нагадуючи про своє прохання «сонечко , давай швидше, а то ми запізнимося», «Марічко, якщо поспішиш, ми ще встигнемо з тобою зробити вдома багато різних справ» або «Саш, а давай я тобі дам різні аркуші, газети, журнали і ми разом їх порвемо, поріжемо і змалюємо».

4. У дитячому світі: добре = цікаво

Саме тому багато дітей так легко йдуть з незнайомими людьми або тікають від батьків на вулиці за предметом/птахом/собакою/машиною, що їх зацікавив. Це не тому, що ваш карапуз вас не слухав або він дурний, а просто коли ви кажете «добре» чи «погано», для нього це «цікаво» або «не цікаво». Нудний канал культура для нього погано, а от дядько, який каже «а в мене є для тебе цукерка та ще сюрприз, підемо покажу», – це «добре», бо цікаво. Тому дуже важливо навчити дитину тому, що не все, що цікаво – добре.

Сподіваюся чергове нагадування цих кількох правил зробить стосунки батьків та дітей трохи добрішими та допоможе уникнути таких очевидних помилок. Дуже неприємно читати повідомлення мам, що містять фрази на кшталт «моя дитина мене довела» або «мало ми її били».

Джерело