Не ваша справа, що моя дитина спить разом зі мною

Не ваша справа, що моя дитина спить разом зі мною

1
Різне

Мама і редактор Лора Ліфшиц ділиться своїми різкими, але гідними поваги думками з приводу виховання дочки та про спільний сон.

З незрозумілих причин люди дуже активно часом коментують чиїсь сімейні традиції сну. Коли я згадала, що моя дочка іноді спить зі мною, то у погляді, яким обдарували мене деякі батьки, знайомі, члени сім’ї та друзі, читалося неймовірне засудження. Наче я порушила одну із 10 заповідей. І оскільки я не релігійна людина, все ж таки я впевнена, немає жодного правила, що говорить: «Та не заснеш ти поряд з дитиною в ліжку одному», але, можливо, я щось пропустила. Все можливо.

Усім невдоволеним, співчутливим чи похмурим я говорю «Гей, ви чого взагалі?» Що таке в тому, що моя 4-річна дочка спить разом зі мамою? Світ звалиться через це? А може вона перетворитися на смердючого монстра, якщо й далі сопітиме поруч зі мною на подушці? Вас це взагалі якось чіпає?

Думаю ні.

Ми спимо разом час від часу тому, що дочка почала трохи побоюватися темряви у своїй новій кімнаті у своєму новому будинку.

Ми спимо разом тому, що сумуємо одна за одною.

Ми з чоловіком розлучаємось і у нас рівні права на опіку дочки. І вона проводить у батька чимало часу.

Іноді я просто сумую за нею маленькою, бачачи, як швидко вона росте, хочу я того чи ні. Іноді я сумую за часом, коли вона їла і спала тільки на мені, зі мною.

Сон заспокоює не лише дитину, а й мене. Подумайте, як класно можна почуватися після довгого втомливого Маминого дня в м’якій постільній білизні, з келихом вина і гарною книгою або серіалом в компанію – це ваш ритуал, щоб розслабитися. А поруч зі сплячою дитиною вам не потрібно нічого робити, щоб розслабитися, ви вже перебуваєте в спокої та умиротворенні.

Ось чому багато дітей хочуть спати зі своїми батьками, а іноді, і навпаки — батьки з дітьми.

У давнину люди спали разом, щоб зберігати тепло, так що ніхто не дивився на тебе скоса, якщо поряд з тобою спала дитина.

У наш час думки серед батьків розділилися: деякі затято доводять шкоду спільного сну батьків та дитини, а інші абсолютно нічого не мають проти. Багато хто з тих, хто спить разом з дітьми, також використовують інші елементи виховання дитини за стилем «зближення» (attachment parenting).

Неважливо, якої думки ви дотримуєтеся, моє питання в наступному: кого взагалі хвилює, як у сторонній сім’ї вирішується питання сну дитини та батьків?

Якщо ви не хочете спати з дитиною, не спіть, але не треба вставляти свої 5 копійок у мої звички та звички моєї дитини.

Не треба закочувати очі і говорити, що тепер я вже ніколи не зможу виштовхати дитину зі свого ліжка.

Ви, правда, думаєте, що моя дочка та її перший бойфренд чи чоловік будуть раді моїй присутності в їхньому ліжку?

Ви, правда, думаєте, що після того, як у неї почнеться менструація, вона захоче бути зі мною поряд вдень та вночі? Мені пощастить, якщо її підліткові забаганки взагалі не заборонять мені розмовляти, стояти і дихати поряд з нею.

Сон з немовлям як його ж безпека не підлягає жодному засудженню. І всі ми були дітьми, і пройшли через так звану залежність від батьків.

Дітям потрібні батьки. Немовлята і діти — істоти, які вимагають і потребують присутності батьків. Якщо ми все робимо правильно, то рано чи пізно вони стають незалежними. Все ж таки, іноді ми потрібні їм більше звичайного, та й ми самі, чого приховувати, іноді хочемо їхньої присутності найбільше на світі.

Реальність така: наші немовлята і старші діти потребують нас. Ми потрібні їм під час сну. І коли ми приймаємо рішення класти їх спати поруч із собою, ми намагаємося задовольнити їхню потребу, тобто виконувати наш прямий обов’язок як батьків!

Багато батьків вважають, що дитину потрібно весь час підштовхувати до дорослішання та самостійності, замість того, щоб прислухатися до дитини та дочекатися моменту, коли вона сама буде до цього готова.

Для мене реакція на потребу моєї дитини спати зі мною означає надати їй підтримку та почуття захищеності, щоб вона стала незалежною, але без примусу з мого боку. Що ми маємо? Моя дитина незалежна, сильна і в нас нормальні, близькі стосунки. Думаю, я зуміла вбити навіть трьох зайців.

А найголовніше те, що мені зовсім неважливо, спить ваша дитина з вами або в окремій кімнаті, в ліжку, колисці, на розкладачці. Ваш будинок – ваша справа. Якщо це не приносить дитині жодної шкоди – робіть, що хочете! Але перестаньте закочувати очі, відпускати коментарі, косити з-під лоба з приводу того, як я виховую свою дитину. Знаєте ви мене чи ні, поки вас не питають, можете утриматися від висловлювання своєї думки вголос.

Пробачте, якщо я роблю якусь кримінальну справу, але усмішка моєї доньки в ті вечори, коли я кажу, що «мамине ліжко сьогодні витримає і двох» свідчить про інше.

Вибачте, але мені не шкода.

Джерело: www.popsugar.com

Переклад: uaua.info