Чому моя дитина не матиме Нового року

Чому моя дитина не матиме Нового року

14
Різне

За півтора роки декрету я змінила свій погляд на свята.

Ні олів’є, ялинкам та банальненьким гірляндам на вікнах! Цей Новий рік пройде без нашої родини. Мама вже замучила запитаннями: скільки банок горошку мені купити по акції, що я збираюся готувати і чи поставили ми вже ялинку чи разом наряджатимемо ближче до 31 грудня? Ні, мамо, мені не потрібен горошок, і ковбаса, і майонез, і палиця з голками теж не знадобиться. За час декрету я розлюбила усі свята без винятку. Я б сказала, що я почала їх люто ненавидіти. Пояснити?

Найкращий мій подаруночок – це сон

Я пам’ятаю, як раніше, ледве тягнучи ноги після роботи, обходила нарядні торгові центри у пошуках подарунків для рідних. Як рахувала дні до старту розпродажів, щоб встигнути купити ту саму карколомну сукню для корпоративу. Та й не лише сукню, а ще й симпатичний светр із обов’язково світлими брюками для вилазок у гості на канікулах.

Вчора я вибралася в торговий центр (так само тягнучи ноги, але не через роботу, а через «день бабака») — не чіпляє. Мляво погуляла по відділеннях з розпродажем. Купила чергову пару кросівок, мабуть, десяту за останній рік. А ось лаковані човники, від яких ще пару років тому я просто так піти не змогла б, викликали в мені тільки позіхання, ну, ще й засудження: як у цьому люди ходять? Потопталася по дитячих відділах: від іграшок вдома подітися нікуди, пара коробок і зовсім стоять не розпакованими, одягу в комоді Марусі стільки, що ще на кілька малюків вистачить.

Вийшла я з магазину з одним маленьким пакетиком вже за годину, хоча на шопінг сім’я відвела мені цілий день. Вийшла і стою на майдані, не знаю, що робити далі. Навіть шкода стало якось. Мені нічого не потрібно, бо мені нікуди не потрібно. І подарунки не потрібні, бо це зайва витрата сімейного бюджету, який і так постраждав від вагітності та народження дитини.

Чоловік традиційно спитав, чого б мені хотілося. А я відповіла: спати. Так, щоб я просто спала, без перерв на «Олена, а де Марусині шкарпетки?», «А які вдягнути?», «Їй можна мандаринку?». Без стрибків по голові маленьких ніжок, без їжака та зайця в ліжку. Але, мабуть, цей подарунок я не отримаю, Дід Мороз, боюся, взагалі не помічав мне в цьому декреті.

За чий рахунок бенкет?

Раніше працювала я. Працював чоловік. І наш бюджет витрачався на двох. Тепер працює чоловік, я — ні, а бюджет пилимо вже на трьох. Причому третій член сім’ї – найбільша наша стаття видатків. Так, раніше в Новий рік ми могли піти в хороший ресторан або наготувати смакоти, повалятися перед телевізором, потім вирушити в гості до друзів, викликати таксі втридорога додому і не розоритися.

А зараз я підраховую, скільки можна витратити на стіл, щоб у січні нам вистачило грошей на підгузки/їжу/квартплату/бензин. Здогадуєтесь, яка відповідь? Ніскільки. Ніщо я не можу витратити на делікатеси, щоб наступного місяця не залишитися біля розбитого корита. Бюджет прорахований до копійки. І тазику олів’є там не місце. А значить, 31 грудня на нас чекає стандартна вечеря із класичного щоденного меню.

Банкет оплачувати нема кому. Та й насолоди від нього я точно не отримаю. Я і так 24 на 7 проводжу біля плити, раковини з брудним посудом, ще не вистачало мені робити це у подвійному розмірі заради якогось там Нового року. І так достатньо, що в канікули доведеться годувати обідами вимогливого чоловіка — ми з Марусею можемо і гречкою задовольнитись, а йому подобу бізнес-ланчу подавай, не менше.

А раніше як було… Я любила готувати. Вибирала рецепти качки з хрусткою скоринкою, печеною картоплі, екзотичних салатів та мандаринового торта. Просто готувала я дуже рідко, хотілося дивувати.

Жінка-пилосос

В наш будинок вхід із мішурою заборонено. Ще не вистачало витрачати час на прикрашання квартири, а потім на її прибирання. Всі ці сніжинки, гірлянди, ялинки-віночки лише додадуть сміття. І з’їдять багато часу, які я можу витратити на спілкування з дитиною, на сон, зрештою!

Не хочу витрачати бюджет на непотрібні декорації, термін життя яких — кілька тижнів. Маруся ще маленька, від гарної ялинки в захваті не буде, скоріше перетворить її на скляно-голкове місиво. А якщо кішку нагодує мішурою? Дар переконання в неї є, а наша Марфа господарській дитині не суперечить, сказали жерти, значить, треба жерти. Потім ветеринар, ліки, цур мене від такого свята.

І так доводиться щодня мити квартиру, не вистачало робити все у подвійному розмірі. Тяжко, коли результати твоєї праці не видно вже за годину. На роботі ти маєш можливість піти на лікарняний, щось не зробити, делегувати повноваження, чекати відпустки, а в ролі домогосподарки у тебе є лише обов’язки, без бонусів та без оплати.

P.S.

Ні, колись я знову почну святкувати Новий рік. Напевно, покличу Марусі Діда Мороза зі Снігуронькою, наряджу ялинку та наріжу олів’є. Але буде це тоді, коли вона вже зможе усвідомлювати, що таке Новий рік, років десь у п’ять. Тоді і для мене повернеться сенс свята, адже в цей момент я вже не буду мама в декреті, а мама в роботі.

Джерело