Десять ворогів материнства

Десять ворогів материнства

1. Народна мудрість. Багато корисного дісталося нам у спадок від попередніх поколінь. Але не варто піддаватися аргументу “люди століттями так робили, а ти носом крутиш”. Застарілі ритуали, як правило, нешкідливі для дитини, але забирають час. А чи багато часу у молодої мами, щоб витрачати його на безглузді вчинки?

2. Вивіска професіоналізму. Не можна сліпо вірити професіоналам. Лікар, психолог, педагог, насамперед людина. Людина краща чи гірша, талановита чи не дуже, думаюча чи недалека. Ніхто по-справжньому не несе відповідальності за нашу дитину. Тому треба звикнути брати на себе відповідальність. Звикати думати, збирати інформацію, вимагати роз’яснень. А ще будь-яка теорія розрахована на середньостатистичних дітей. А ми знаємо, що наш малюк єдиний і неповторний.

3. Міф про хорошу матір. У більшості жінок є уявлення про те, якою має бути хороша мати. Небезпека криється у тому, що будь-яке відхилення від намальованого образу породжує комплекс неповноцінності і перекреслює всі реальні досягнення. Замість того, щоб терзати себе: “Хороші матері гуляють з дитиною двічі на день і щодня варять суп, а я цього не роблю …”, подумайте про те, що для малюка ви найкраща на світі.

4. Суспільна думка. Думаєте, ви байдужі до суспільної думки? Дочекайтеся, поки ваша дитина вляжеться посеред дороги, бажано в калюжу і щоб місце було прохідним. Якщо під засуджувальними поглядами перехожих ви зможете діяти так, як вважаєте за правильне, цього ворога ви перемогли. Ви перемогли, але не дитина, яка безсумнівно бачить, чує та відчуває ставлення оточуючих. Тому виховувати дітей краще вдома, віч-на-віч.

5. Важке дитинство. Дуже важко боротися із невпевненістю, заниженою самооцінкою, комплексами, якщо вони були у вас до народження дитини. Але принаймні потрібно розуміти – якщо ви знову відчули себе нікудишньою матір’ю, це проблема вашої самооцінки, а не погане виконання батьківських обов’язків.

6. Втома. Жахливо, коли знаєш, як і що треба робити, але сил на це немає. Потрібно відпочивати від материнства. Вчіться знаходити собі заміну та делегувати повноваження.

7. Синдром розумної Ельзи. Дитина приносить безліч тривог та переживань. Найчастіше ми починаємо заздалегідь боятися того, що може щось статися. Боротися зі своєю уявою складно, але треба. Уявіть, як важко допитливому та веселому малюкові з тривожною мамою, яка прагне завжди і у всьому перестраховуватись.

8. Поспіх. Поспішаєш – і все робиш не так. І дратує, що дитина досі в одному черевику, а часу дізнатися, що вона придумала і вислухати, що її турбує, немає. Не можна зупинити час. Але постарайтеся регулярно спілкуватися з малюком і не дивитися при цьому на годинник.

9. Доросла інтерпретація. Наш досвід, наші знання нерідко змушують побачити в поведінці дитини те, чого там немає: сексуальний підтекст (“ввесь час намагається себе там торкнутися”), примари майбутніх пороків (“їй два роки, а вона вже бреше та краде”), насильство та жорстокість (“показали жука, а він його розчавив”), інтриги та підступність (“робить все на зло, спеціально псує речі”), психічні відхилення (“малює чорним фломастером”). Найкращий захист від цього ворога – спогади про власне дитинство.

10. Сусідський приклад. Розмови про досягнення чужих дітей можуть надовго порушити спокій. Не варто тренувати малюка, намагаючись зробити так, щоб він обігнав однолітків. Ранній старт не гарантує призове місце, а от якщо ви повірите в унікальність власної дитини, і приймете її такою, якою вона є, вона виросте переможцем.

Джерело