Багато батьків, вибираючи стратегію виховання дитини, орієнтуються на власне дитинство. Адже іншого досвіду стосунків у сім’ї у них ніколи і не було. Але іноді варто поставити під сумнів приклад батьків і вибрати для себе інший шлях.
Сьогодні я стала мимовільним свідком розмови мами і сина в метро. Недбало одягнена немолода втомлена жінка їхала кудись з дитиною, білявим хлопчиком в модній куртці років 12-ти. З розмови стало зрозуміло, що хлопець вже два роки ходить в музичну школу, але та музика дається йому насилу: «Ти вже давно вчишся, а граєш на піаніно ніби початківець першокласник», – дорікала йому мати. «Мама, ти ж знаєш, я багато занять пропустив через хворобу». «У мене був учень в класі (мама, мабуть, вчителька) Іван, він реально все що хочеш міг зіграти і вловлював мелодії на слух. З тобою не зрівняти».
Хлопчик ще хвилин 40 намагався довести мамі, що він непогано володіє інструментом і що надолужить згаяний через пропуски час, що йому подобається музика і кидати музичну школу він не хоче. Мати ніби не чула його і продовжувала заїжджену пластинку. Гучною луною на весь вагон звучав її вирок: «Ти граєш як першокласник!».
Мені дуже хотілося встати і заступитися за хлопчика, викрити мати в жорстокості, яку вона вперто не помічала. Але правила пристойності не дали мені цього зробити. Такі батьки, як ця втомлена жінка, в глибині душі впевнені в своїй доброті і розсудливість. І насправді, вони зовсім не жорстокосерді і цинічні, як може здатися перехожому на зразок мене. Їм заважають внутрішні установки, які швидше за все сформувалися ще в дитинстві.
Мені захотілося розібратися, а які ж помилки найчастіше здійснювали наші батьки і які з них ми повторюємо, виховуючи своїх дітей. Я звернулася до психолога і ось що вона розповіла:
1. Потурання
У сім’ях, де росте єдина або пізня дитина, батьки носяться з нею буквально як з кришталевою вазою, їй дозволено абсолютно все. Перші проблеми з’являються вже до трьох років – саме в цьому віці діти вперше стикаються з тим, що не всі їх бажання виконуються, що, часом, треба йти на поступки, поважати чужі кордони і вчитися виставляти свої. Якщо дитині цього не пояснили, вона стикається з проблемами в дитячому садку і суспільстві: вимагає кращі іграшки, кричить, коли всі сплять, йде з території садка.
У віці 13-14 років такі діти починають ненавидіти своїх батьків, їм важко заводити друзів і підкорятися педагогам. Вони виростають тривожними, не пристосованими до світу, примхливими, агресивними і вимогливими.
У дорослому житті таких людей чекають проблеми на роботі: щось не влаштовує в графіку – начальник-самодур, підпорядковуватись правилам вони не здатні. Але ж все наше життя так чи інакше – це система правил.
2. Гіперопіка
Батьки виховують дитину в «долоньках», оберігають її від найменших небезпек і просто душать своєю турботою. У такої дитини немає можливості досліджувати цей світ: поганяти у футбол, залізти на дерево, самому вирішити конфлікт на дитячому майданчику. А потім виростають люди, які бояться прийняти якесь рішення, через внутрішню невпевненість в собі намагаються бути непомітними в натовпі, не вміють заробляти.
У дорослому віці через свою тривожність ці люди вибирають легку роботу, де немає відповідальності, адже вони дуже бояться невдоволення і засудження.
3. Гіперконтроль
Батьки, які ростять ідеальну дитину, на ділі стикаються з агресивними, незадоволеними собою, озлобленими на себе і зовнішній світ дітьми. Батьки дають йому дуже високу планку, до якої дитині буває важко дотягнутися. При цьому справжні почуття в таких сім’ях під забороною: діти не відчувають ніякої прихильності і ласки від найближчих.
Згадали маму маленького музиканта в метро? Це саме про неї. Діти, яким батьки не додали любові і тепла, завжди мріють наповнити її з інших джерел, наприклад, у взаєминах з протилежною статтю. Але батьківську любов нічим не заміниш.
Впізнали себе в одному з описів? Все ще можна виправити! Головне – це любов до дітей. Обіймайте і цілуйте свою дитину, будьте поруч, цікавтеся її життям. Але при цьому дайте їй можливість проводити вільний час без вас і вашого контролю. Не треба кожен день питати про оцінки в школі, вони зовсім не показник її успіху і вашої любові до неї.
Виховуйте в дитині лідерські якості, вчіть її ставити цілі і робити висновки, шукати причинно-наслідковий зв’язок. Батьки повинні розуміти, що дитина – це дзеркало взаємин в сім’ї. Не буває проблемних дітей, бувають проблемні батьки.
Автор Ольга Єрмак
