Ось одна-єдина причина, чому ваші діти вас не слухають

Ось одна-єдина причина, чому ваші діти вас не слухають

Ви здивуєтеся, коли дізнаєтесь.

Лорен Тамм намагається допомогти батькам, вчителям, вихователям знайти прості інструменти, які зводять до мінімуму стрес та створюють зв’язок із дитиною. Ось її стаття для The Military Wife and Mom.

“Мій син піднявся на верх спортивного комплексу, і пронісся по ньому зверху. І ось вже чиясь мама підійшла до мене і повідомила:

«Твій син заліз на драбину. Дивись, щоб він не впав та не постраждав».

Незабаром після цього ще двоє дітей підійшли до мене і сказали: “Він на вершині спортивного куточка! Якщо він упаде, то йому буде боляче”.

Це траплялося і в інших ситуаціях, коли мої діти лазили ігровими майданчиками, а інші попереджали мене про небезпеку.

“Вона впаде і постраждає”.

Те саме відбувалося, коли люди бачили, як мої діти висіли вгору ногами протягом кількох хвилин.

“Кров хлине йому в голову”

«Це надто небезпечно!»

Або, коли люди бачили, як мої діти каталися на каруселі.

Хтось збирається затиснути пальці!

“Це не є безпечно”.

Також проблема виникала коли мої діти робили все це, а їхні діти хотіли приєднатися до «небезпечної» діяльності. Ось ми й виявили проблему чому діти не слухають.

Чому така важлива рухова активність?

Здатність дітей рухатися та гратися обмежена більше, ніж будь-коли. Ми намагаємося захистити їх, кажучи «Не лізь», «Не бігай», «Не крутися», «Це надто небезпечно» та «Спускайтеся звідти!»

Однак дослідження показують, що різке зниження «ризикованої» гри на відкритому повітрі у дітей створює проблеми з поведінкою. Постійно нависаючи над дітьми, обмежуючи їх рух та зменшуючи час гри, ми завдаємо їм більше шкоди, ніж користі.

За даними Американської академії педіатрії, середня дитина проводить вісім годин на день перед екранами (телебачення, відеоігри, комп’ютери, смартфони тощо). Старші діти та підлітки проводять перед екранами в середньому одинадцяту годину на день.

Ця величезна кількість часу, проведене перед екранами, не дає жодної пропріоцептивної чи вестибулярної користі. Раніше цей час проводився на вулиці чи у грі. І це дуже важливо!

Щоб діти могли слухати, зосереджуватися та вчитися сидіти нерухомо протягом певного періоду часу, вони мають розвивати як пропріоцепцію, так і вестибулярний сенс. Найкритичніший час для розвитку пропріоцепції дитини та вестибулярного відчуття – до шести років.

Ми розповідаємо дітям, що треба сидіти на місці, уникати висоти і перестати стрибати, і це дуже пов’язано з слухняністю.

Пропріоцепція – це відчуття відносного становища частин тіла та їхнього руху, іншими словами – відчуття свого тіла.

Це те відчуття, яке допомагає зрозуміти сенс гравітації. Це причина, чому ви можете переключитися з педалі газу на гальмо, не дивлячись на ваші ноги, або піднести попкорн до рота, не відриваючи очей від екрану фільму.

Без належно розвиненої пропріоцепції діти можуть сильно напружуватися під час письма, випадати з-за столу під час обіду, або коли піднімаються сходами. Це легко помітити за малюками, які тільки розвивають пропріоцепцію, але це має траплятися дедалі рідше у віці чотири, п’ять, шість і більше років.

Як допомогти дітям

Щоб діти навчилися слухати, фокусуватися і дотримуватися вказівок у міру їх зростання, їм необхідно розвивати пропріоцепцію та вестибулярний апарат, відчуваючи безліч фізичних проблем у дитинстві.

Без цього діти не можуть зосередитись у школі, бо їх надто відволікають їхні власні тіла. Одягання, використання нових продуктів та завершення домашньої роботи стають непереборними завданнями, коли діти не мають сильного вестибулярного почуття або добре розвиненої пропріоцепції.

Останні дослідження показують, що діти сьогодні гостро потребують більшої фізичної активності. Джон Чарі, ад’юнкт-професор психіатрії в Гарварді, припускає, що можна думати про фізичні вправи як ліки від СДВГ.

Навіть дуже легка фізична активність покращує настрій та пізнавальні здібності, стимулюючи мозок вивільняти дофамін та серотонін.

Педіатр Анжела Дж. Ханском рекомендує якнайбільше проводити часу з дітьми на вулиці. В ідеалі, діти різного віку повинні щодня щонайменше три години бути на відкритому повітрі.

Рекомендації виглядають так:

Малята → Не менше п’яти-восьми годин активної гри на день, переважно на відкритому повітрі

Дошкільнята → Не менше п’яти-восьми годин активної гри на день, бажано на відкритому повітрі.

Шкільний вік → Не менше 4-5 годин фізичної активності та гри на свіжому повітрі.

Підлітки → Фізична активність від трьох до чотирьох годин на день.

Ось що має робити ваша дитина:

  • Крутитись на одному місці.
  • Використовувати карусель.
  • Спускатися із гірки.
  • Гойдатися на гойдалках.
  • Перекидатися.
  • Лазити по деревах.
  • Гойдатись на тарзанці.
  • Стрибати зі скакалкою.
  • Кататися на роликах.
  • Лазити по спортивних куточках.
  • Кататися на ковзанах.
  • Ходити задом.
  • Плавати.
  • Танцювати.
  • Їздити на скейті та велосипеді.

Ось кілька способів підтримки пропріоцепції:

  • Складати кубики чи коробки.
  • Завантажувати та розвантажувати візок.
  • Будувати фортецю.
  • Збирати граблями листя.
  • Розчищати лопатою сніг.
  • Піднімати та опускати гантелі.
  • Копатись у бруді.
  • Носити цебра з піском або водою.
  • Обійматись.
  • Місити тісто.
  • Стрибати на батуті.
  • Довго жувати.
  • Стискати еспандер.
  • Грати з еластичною стрічкою

Нехай діти живуть “небезпечно”

Як батько, я багато разів стискався і заплющував очі, щоб не бачити, як моя дитина крутиться на каруселі, ковзає по мотузках лазалки, або високо гойдається на гойдалку. Це так природно – хвилюватися.

Але правда така, що діти самі знають, що їм потрібно. Діти зі здоровими нервовими системами, природно, шукають сенсорний матеріал, який їм потрібний саме зараз. Вони роблять це, не замислюючись.

Коли вони стрибають, хитаються, обертаються, піднімають каміння або копаються в багнюці, вони роблять саме те, що їм потрібно. Вони не свідомо роблять це, щоб постраждати, зіпсувати щось, нашкодити собі або заплутатися. Вони роблять це, щоб допомогти собі стати безпечнішими, спокійнішими та щасливішими дітьми.

Як каже доктор Тіна Брайсон, ви можете довіряти розвитку. Її слова ніколи не були вірнішими».

Отже, лише гра на відкритому повітрі може зробити дітей сильними, впевненими та здібними. Пам’ятайте це!

Джерело