1. «Невидимки»
На великій ділянці з чагарниками і деревами, доки ведучий рахує до ста, гравці маскуються і ховаються від нього.
За сигналом вони починають наближатися до ведучого, так, щоб не виявити себе.
Завдання ведучого – не сходячи з місця, знайти невидимок.
За другим сигналом дорослого всі виявляють себе, людина, яка знаходиться ближче всіх до ведучого і не знайдена ним, вважається переможцем.
2. «Дотримуйся інструкцій»
Всім зав’язуються очі, дорослий дає вказівки: «Вперед, назад, два кроки вправо» та ін.
Через якийсь час він дає команду йти до призу.
Той, хто правильно виконував вказівки і першим знайшов приз, отримує його в подарунок.
3. «Слухай»
Ведучий свистить, подаючи гравцям з пов’язками на очах сигнал і змінюючи свій напрямок руху.
Орієнтуючись на звуки, потрібно знайти дорослого.
4. «Сигнал»
Ведучий просить когось із дітей, перебуваючи на відстані 6 метрів і не використовуючи звуків, покликати одного з учасників.
Для цього потрібно показати літери імені з допомогою рук, ніг і всього тіла.
Оцінюється те, як швидко дитина впорається із завданням.
5. «Пташки в клітці»
Діти утворюють два кола.
Зовнішнє коло – це клітка, а внутрішнє – птахи.
Кола з’єднуються за принципом обручок.
Під музику птахи проходять під руками дітей, які утворюють клітку. Коли музика змовкає, клітка захлопується і пташки, які потрапили в клітину, переходять в іншу команду.
Гра продовжується, але тепер кола міняються ролями.
Через якийсь час можна подивитися, чиє коло стало більшим.
6. «Червона шапочка»
Для гри знадобиться маска вовка і червоний головний убір.
Вовк ловить тільки того, на кому він одягнутий.
Шапку носить не один і той же гравець: діти перекидають її один одному.
Гравець, в руках якого опинилася «червона шапочка», обов’язково має одягти її і тільки після цього вирішити, залишити її у себе на якийсь час або перекинути до наступного.
7. «Влучний футболіст»
Потрібно із зав’язаними очима відійти від м’яча на десять метрів, потім розбігтися і спробувати вдарити по ньому.
Виконати це досить складно, зате глядачам нудьгувати не доведеться, бо дуже смішно спостерігати, як дитина, впевнена, що знає, де лежить м’яч, розсікає повітря ногою.
8. «Миша і мишоловка»
Всі стають в коло, щільно притискаються один до одного ногами, стегнами, плечима і обіймаються за пояс – це мишоловка.
Ведучий знаходиться в колі. Його завдання – усіма можливими способами вилізти з мишоловки: відшукати «діру», умовити когось посунути гравців, знайти інші способи, але вибратися.
9. «Струмочок»
Гравці встають один за одним парами (зазвичай хлопчик і дівчинка), беруться за руки і тримають їх високо над головою. З зчеплених рук виходить довгий коридор.
Гравець, якому пара не дісталася, йде до «витоку струмочка» і, проходячи під зчепленими руками, шукає собі пару.
Взявшись за руки, нова пара пробирається в кінець коридору, а той, чию пару розбили, йде в початок і, проходячи під зчепленими руками, веде з собою того, хто йому симпатичний.
Так «струмочок» рухається довго, безперервно.
Чим більше учасників, тим веселіше гра.
10. «Вовки в рові»
Старовинна гра може чудово розважити дітей.
На майданчику креслиться рів шириною до 1 метра.
«Рів» можна накреслити то зигзагоподібно, то десь ширше. В рові розташовуються двоє ведучих, вони вовки.
Всі інші гравці – зайці.
Маленькі тваринки намагаються перестрибнути (перебігати не можна) через рів і не бути спійманими.
Вовки можуть ловити зайців, тільки перебуваючи в рові.
Ось і всі правила, а варіанти придумуйте самі.
11. «Дістань камінчик»
Для гри потрібна міцна мотузка довжиною 2-3 метри та два невеликих камінця.
Двоє гравців беруться за кінці мотузки і розходяться, натягуючи її.
На однаковій відстані від кожного гравця кладуть камінчик.
По сигналу кожен старається, перетягнувши противника і дістати свій камінчик.
12. «Лелеки і жаби»
В цю японську гру можуть грати чотири особи і більше.
Для цього необхідно намалювати на асфальті велике озеро з острівцями і мисами.
Три людини стають жабами і сидять у воді, не маючи права вибратися на сушу.
Лелека має ходити по березі і намагатися зловити жаб.
Лелека має право стрибати з острова, але не може заходити у воду.
Остання спіймана жаба стає лелекою.
13. «Розвідники»
Кількість гравців в даній грі – від десяти чоловік.
Учасники мають розділитися на дві рівні за кількістю осіб команди і обрати капітана.
Потім команди стають на майданчику в довжину одна навпроти одної.
Капітан має направити одну людину в розвідку, а розвідник, у свою чергу, має дійти до лінії суперників, швидко торкнутися одного з них і бігти назад.
Якщо втікач втік від переслідування, то він повертається в свою команду.
Якщо суперник встиг до нього доторкнутися, розвідник стає бранцем протилежної команди, і навпаки.
Гра підходить до кінця, коли в одній з команд залишиться менше половини учасників.
14. «Піжмурки і їх різновиди»
При класичному варіанті гри ведучому зав’язують очі, а інші гравці шумом привертають його увагу. Ведучий має піймати кого-небудь і дізнатися, хто це.
Всі сідають в коло, за бажанням групи вибирається ведучий, якому зав’язують очі. По колу пускають дзвіночок, а завдання ведучого – зловити людини з ним. Перекидати дзвіночок один одному не можна.
Ще один варіант піжмурок – гра «НМЖ».
Ведучий з пов’язкою на очах про себе вимовляє три слова: «Напівживий, мертвий, живий», учасники кажуть йому «Стоп!».
Якщо вони зупинили його в момент, коли він вимовив перше слово, то повинні стрибати на одній ніжці, друге – завмерти і не рухатися з місця, третє – гра розвивається за правилами класичних піжмурки.
15. «У кого?»
Гравці сідають у тісне коло, ноги витягають і злегка згинають в колінах.
Під колінами один одному швидко передається іграшка.
Всі сидять повторюють один і той же рух, ніби передають її.
Завдання ведучого – зловити гравця, який не встиг потай передати іграшку.
Ще один варіант гри – з пошуком предмета, коли гравці передають один одному за спинами яблуко або огірок, тобто те, що видає гучний звук при відкушуванні.
Для цього всі стають у коло, руки тримають за спиною.
Ведучий – у центрі. Коли він не дивиться, гравці намагаються відкусити шматочок.
Мета ведучого – визначити, у кого в даний момент знаходиться огірок. Для цього він підходить до підозрюваного учаснику і каже: «Руки».
Той має показати обидві руки.
Якщо огірок у цього учасника, він стає новим ведучим, а колишній ведучий займає його місце.
16. «Кольорові сигнали»
З різнокольорового картону зробіть три силуету долоні: червоний, жовтий, зелений. Це сигнали.
Коли дорослий піднімає зелену долоню, можна бігати, кричати, сильно шуміти; жовта долоня означає, що можна тихо пересуватися і шепотітися, на сигнал червоної долоні діти повинні завмерти на місці, мовчати і не ворушитися.
Закінчувати гру треба червоною долонею.
16. «Броунівський рух»
Всі діти стають у коло. Ведучий один за іншим вкочує в центр кола тенісні м’ячики.
Дітям повідомляються ПРАВИЛА ГРИ: м’ячі не повинні зупинятися і викотитися за межі кола, їх можна штовхати ногами або руками.
Якщо учасники успішно дотримуються правил гри, ведучий вкочує додаткову кількість м’ячів.
Гравці намагаються встановити командний рекорд за кількістю м’ячів в колі.
17. «Передай м’яч»
Сидячи на стільці або стоячи в колі, гравці намагаються якомога швидше передати м’яч, не впустивши його, сусідові.
Можна в максимально швидкому темпі кидати м’яч один одному або передавати, повернувшись спиною в коло і прибравши руки за спину.
Ускладнити вправу можна, попросивши дітей грати з закритими очима або використовуючи в грі одночасно кілька м’ячів.
18. «Море хвилюється»
Діти розгойдуються з боку в бік, кружляють в такт музиці зі словами:
«Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється – три. Морська фігура, замри!».
Почувши останнє речення, гравці повинні застигнути в позі, на яку припала зупинка музики, і не ворушитися.
Ведучий відзначає гарні фігури.
Автор найкращої стає ведучим.
19. «Займи місце»
Гра проводиться в колі.
Інвентар – стільці, яких має бути на один менше, ніж гравців. Далі ведучий говорить: «Міняються місцями ті, у кого… (світле волосся, годинники тощо)».
Ті, хто мають названу ознаку мають швидко встати і помінятися місцями, в той же час ведучий намагається зайняти вільне місце.
Учасник гри, який залишився без стільця, стає ведучим.
20. «Хвіст дракона»
Гравці стають один за одним і беруть сусіда за плечі.
Перший учасник – «голова дракона, останній – «хвіст». «Голова» має дотягтися до «хвоста» і доторкнутися до нього. «Тіло» дракона нерозривне.
Як тільки «голова» схопила «хвіст», вона стає «хвостом».
Гра триває доти, доки кожен учасник не побуває в двох ролях.
21. «Сіамські близнюки»
Діти розбиваються на пари, стають плече до плеча, обіймають один одного однією рукою за пояс, одну ногу ставлять поруч.
Тепер вони – «зрощені близнюки».
Запропонуйте їм походити, присісти, повернутися, лягти, встати, помалювати, вирізати що-небудь з паперу, зав’язати шнурки.
22. «Поводирі»
Гравці розбиваються на пари.
Один стоїть попереду, інший встає на відстані витягнутої руки з закритими очима.
Перший, поводир, спочатку повільно починає пересуватися, «сліпий» слід за ним, намагаючись не загубитися.
Гравцям належить пройти по мосту, проповзти через печеру, перестрибнути через річку.
Підказуючи і підтримуючи партнера, гравці долають усі перешкоди.
Потім траєкторія і швидкість руху збільшуються.
Дорослий стежить за тим, щоб гравець з відкритими очима дбав про свого напарника, акуратно водив його між перешкодами.
23. «Кільця»
За сигналом ведучого всі кладуть на голову великі, трохи менше людської голови, кільця і намагаються не впустити їх, виконуючи при цьому рухи, які показує дорослий.
Інший варіант гри. Гравці кладуть на голову пластмасові кільця і починають хаотично пересуватися по відведеному простору, злегка підштовхуючи один одного.
Гравець, який жодного разу не упустив кільце, виграє.
24. «Кольорові кола»
На підлогу/землю кладуть кружечки різного кольору. У кожної команди свій колір.
За сигналом дорослого команди біжать збирати кружечки свого кольору, підраховують і записують їх число на своєму аркуші паперу.
Перемагає найшвидша команда, яка правильно підрахувала кружечки.
25. «Бульбашки»
Учасники по-двоє стають спинами один до одного, зчіплюються ліктями. Виходить пухирець.
Всі починають рухатися, бажано не стикатися з іншими бульбашками, інакше вони лопнуть і вийдуть з гри.
Другий варіант гри: утворюються пухирці різної величини – по дві, три людини.
Якщо зіткнулися дві однакових бульбашки, вони відштовхуються і летять далі, якщо зіткнулися велика і маленька бульбашки, то маленька проникає всередину великої.
Гра закінчується, коли утворюється один великий пухирець.
26. «Хижак»
Всі діти – риби, один з них – хижак.
Коли дорослий кричить: «Корабель!», риби ховаються біля однієї стіни, коли кричить: «Шторм!» – біля іншої, а при слові «Хижак!» починають рятуватися втечею, у той час як хижак виявляє себе і починає всіх ловити.
27. «Черепаха»
Учасники з панциром (подушкою, здутою кулькою чи м’якою іграшкою на спині) рухаються до берега, до фінішної лінії, і повертаються назад у море.
При слові «чайка» всі повинні відправитися в укриття, до заздалегідь обумовленого місця.
Ті, хто в процесі втратив панцир, доповзають до нього, кладуть на спину і поспішають в укриття, доки чайка (мама) не вилетіла на полювання.
Черепашки, які потрапили в лапи до хижої птиці, один тур відсиджуються або стають чайками.
В іншому варіанті цієї гри черепаха (ведучий) кладе яйця (камінці) в центр кола, спорудженого з мотузки або накресленого на землі.
Гравці (чайки) намагаються вкрасти яйця і при цьому не попастися черепасі.
Спійманий гравець стає черепахою і займає місце ведучого.
28. «Реп’ях»
По залу/майданчику літають «колючки» (це діти бігають і танцюють під музику).
Коли ведучий говорить: «Вітер», колючки починають злипатися одна з одною за допомогою рук.
Коли вітер стихає, вони літають злиплі, тобто не роз’єднуючи рук.
Гра закінчується, коли утворюється одна велика колючка.
29. «Коло»
Ведучий стоїть у колі, а решта – за його межами. Вони застрибують всередину, потім вистрибують.
Ведучий намагається зловити дітей, торкнувшись рукою тих, хто в колі.
30. «Пірамідка»
Ведучий встановлює кеглі або піраміду з кубиків. В руках у кожного учасника м’яч.
Гравці по черзі кидають м’ячі, намагаючись розбити піраміду. Як тільки вона збита, ведучий встановлює її знову і біжить за межу, з якої кидали м’ячі.
Інші діти теж мають схопити свої м’ячі і забігти за межу.
Гравець, який прибіг останнім, стає ведучим.
