30 рухливих ігор на свіжому повітрі для дітей

30 рухливих ігор на свіжому повітрі для дітей

1. «Невидимки»

На великій ділянці з чагарниками і деревами, доки ведучий рахує до ста, гравці маскуються і ховаються від нього.

За сигналом вони починають наближатися до ведучого, так, щоб не виявити себе.

Завдання ведучого – не сходячи з місця, знайти невидимок.

За другим сигналом дорослого всі виявляють себе, людина, яка знаходиться ближче всіх до ведучого і не знайдена ним, вважається переможцем.

2. «Дотримуйся інструкцій»

Всім зав’язуються очі, дорослий дає вказівки: «Вперед, назад, два кроки вправо» та ін.

Через якийсь час він дає команду йти до призу.

Той, хто правильно виконував вказівки і першим знайшов приз, отримує його в подарунок.

3. «Слухай»

Ведучий свистить, подаючи гравцям з пов’язками на очах сигнал і змінюючи свій напрямок руху.

Орієнтуючись на звуки, потрібно знайти дорослого.

4. «Сигнал»

Ведучий просить когось із дітей, перебуваючи на відстані 6 метрів і не використовуючи звуків, покликати одного з учасників.

Для цього потрібно показати літери імені з допомогою рук, ніг і всього тіла.

Оцінюється те, як швидко дитина впорається із завданням.

5. «Пташки в клітці»

Діти утворюють два кола.

Зовнішнє коло – це клітка, а внутрішнє – птахи.

Кола з’єднуються за принципом обручок.

Під музику птахи проходять під руками дітей, які утворюють клітку. Коли музика змовкає, клітка захлопується і пташки, які потрапили в клітину, переходять в іншу команду.

Гра продовжується, але тепер кола міняються ролями.

Через якийсь час можна подивитися, чиє коло стало більшим.

6. «Червона шапочка»

Для гри знадобиться маска вовка і червоний головний убір.

Вовк ловить тільки того, на кому він одягнутий.

Шапку носить не один і той же гравець: діти перекидають її один одному.

Гравець, в руках якого опинилася «червона шапочка», обов’язково має одягти її і тільки після цього вирішити, залишити її у себе на якийсь час або перекинути до наступного.

7. «Влучний футболіст»

Потрібно із зав’язаними очима відійти від м’яча на десять метрів, потім розбігтися і спробувати вдарити по ньому.

Виконати це досить складно, зате глядачам нудьгувати не доведеться, бо дуже смішно спостерігати, як дитина, впевнена, що знає, де лежить м’яч, розсікає повітря ногою.

8. «Миша і мишоловка»

Всі стають в коло, щільно притискаються один до одного ногами, стегнами, плечима і обіймаються за пояс – це мишоловка.

Ведучий знаходиться в колі. Його завдання – усіма можливими способами вилізти з мишоловки: відшукати «діру», умовити когось посунути гравців, знайти інші способи, але вибратися.

9. «Струмочок»

Гравці встають один за одним парами (зазвичай хлопчик і дівчинка), беруться за руки і тримають їх високо над головою. З зчеплених рук виходить довгий коридор.

Гравець, якому пара не дісталася, йде до «витоку струмочка» і, проходячи під зчепленими руками, шукає собі пару.

Взявшись за руки, нова пара пробирається в кінець коридору, а той, чию пару розбили, йде в початок і, проходячи під зчепленими руками, веде з собою того, хто йому симпатичний.

Так «струмочок» рухається довго, безперервно.

Чим більше учасників, тим веселіше гра.

10. «Вовки в рові»

Старовинна гра може чудово розважити дітей.

На майданчику креслиться рів шириною до 1 метра.

«Рів» можна накреслити то зигзагоподібно, то десь ширше. В рові розташовуються двоє ведучих, вони вовки.

Всі інші гравці – зайці.

Маленькі тваринки намагаються перестрибнути (перебігати не можна) через рів і не бути спійманими.

Вовки можуть ловити зайців, тільки перебуваючи в рові.

Ось і всі правила, а варіанти придумуйте самі.

11. «Дістань камінчик»

Для гри потрібна міцна мотузка довжиною 2-3 метри та два невеликих камінця.

Двоє гравців беруться за кінці мотузки і розходяться, натягуючи її.

На однаковій відстані від кожного гравця кладуть камінчик.

По сигналу кожен старається, перетягнувши противника і дістати свій камінчик.

12. «Лелеки і жаби»

В цю японську гру можуть грати чотири особи і більше.

Для цього необхідно намалювати на асфальті велике озеро з острівцями і мисами.

Три людини стають жабами і сидять у воді, не маючи права вибратися на сушу.

Лелека має ходити по березі і намагатися зловити жаб.

Лелека має право стрибати з острова, але не може заходити у воду.

Остання спіймана жаба стає лелекою.

13. «Розвідники»

Кількість гравців в даній грі – від десяти чоловік.

Учасники мають розділитися на дві рівні за кількістю осіб команди і обрати капітана.

Потім команди стають на майданчику в довжину одна навпроти одної.

Капітан має направити одну людину в розвідку, а розвідник, у свою чергу, має дійти до лінії суперників, швидко торкнутися одного з них і бігти назад.

Якщо втікач втік від переслідування, то він повертається в свою команду.

Якщо суперник встиг до нього доторкнутися, розвідник стає бранцем протилежної команди, і навпаки.

Гра підходить до кінця, коли в одній з команд залишиться менше половини учасників.

14. «Піжмурки і їх різновиди»

При класичному варіанті гри ведучому зав’язують очі, а інші гравці шумом привертають його увагу. Ведучий має піймати кого-небудь і дізнатися, хто це.

Всі сідають в коло, за бажанням групи вибирається ведучий, якому зав’язують очі. По колу пускають дзвіночок, а завдання ведучого – зловити людини з ним. Перекидати дзвіночок один одному не можна.

Ще один варіант піжмурок – гра «НМЖ».

Ведучий з пов’язкою на очах про себе вимовляє три слова: «Напівживий, мертвий, живий», учасники кажуть йому «Стоп!».

Якщо вони зупинили його в момент, коли він вимовив перше слово, то повинні стрибати на одній ніжці, друге – завмерти і не рухатися з місця, третє – гра розвивається за правилами класичних піжмурки.

15. «У кого?»

Гравці сідають у тісне коло, ноги витягають і злегка згинають в колінах.

Під колінами один одному швидко передається іграшка.

Всі сидять повторюють один і той же рух, ніби передають її.

Завдання ведучого – зловити гравця, який не встиг потай передати іграшку.

Ще один варіант гри – з пошуком предмета, коли гравці передають один одному за спинами яблуко або огірок, тобто те, що видає гучний звук при відкушуванні.

Для цього всі стають у коло, руки тримають за спиною.

Ведучий – у центрі. Коли він не дивиться, гравці намагаються відкусити шматочок.

Мета ведучого – визначити, у кого в даний момент знаходиться огірок. Для цього він підходить до підозрюваного учаснику і каже: «Руки».

Той має показати обидві руки.

Якщо огірок у цього учасника, він стає новим ведучим, а колишній ведучий займає його місце.

16. «Кольорові сигнали»

З різнокольорового картону зробіть три силуету долоні: червоний, жовтий, зелений. Це сигнали.

Коли дорослий піднімає зелену долоню, можна бігати, кричати, сильно шуміти; жовта долоня означає, що можна тихо пересуватися і шепотітися, на сигнал червоної долоні діти повинні завмерти на місці, мовчати і не ворушитися.

Закінчувати гру треба червоною долонею.

16. «Броунівський рух»

Всі діти стають у коло. Ведучий один за іншим вкочує в центр кола тенісні м’ячики.

Дітям повідомляються ПРАВИЛА ГРИ: м’ячі не повинні зупинятися і викотитися за межі кола, їх можна штовхати ногами або руками.

Якщо учасники успішно дотримуються правил гри, ведучий вкочує додаткову кількість м’ячів.

Гравці намагаються встановити командний рекорд за кількістю м’ячів в колі.

17. «Передай м’яч»

Сидячи на стільці або стоячи в колі, гравці намагаються якомога швидше передати м’яч, не впустивши його, сусідові.

Можна в максимально швидкому темпі кидати м’яч один одному або передавати, повернувшись спиною в коло і прибравши руки за спину.

Ускладнити вправу можна, попросивши дітей грати з закритими очима або використовуючи в грі одночасно кілька м’ячів.

 18. «Море хвилюється»

Діти розгойдуються з боку в бік, кружляють в такт музиці зі словами:

«Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється – три. Морська фігура, замри!».

Почувши останнє речення, гравці повинні застигнути в позі, на яку припала зупинка музики, і не ворушитися.

Ведучий відзначає гарні фігури.

Автор найкращої стає ведучим.

19. «Займи місце»

Гра проводиться в колі.

Інвентар – стільці, яких має бути на один менше, ніж гравців. Далі ведучий говорить: «Міняються місцями ті, у кого… (світле волосся, годинники тощо)».

Ті, хто мають названу ознаку мають швидко встати і помінятися місцями, в той же час ведучий намагається зайняти вільне місце.

Учасник гри, який залишився без стільця, стає ведучим.

20. «Хвіст дракона»

Гравці стають один за одним і беруть сусіда за плечі.

Перший учасник – «голова дракона, останній – «хвіст». «Голова» має дотягтися до «хвоста» і доторкнутися до нього. «Тіло» дракона нерозривне.

Як тільки «голова» схопила «хвіст», вона стає «хвостом».

Гра триває доти, доки кожен учасник не побуває в двох ролях.

21. «Сіамські близнюки»

Діти розбиваються на пари, стають плече до плеча, обіймають один одного однією рукою за пояс, одну ногу ставлять поруч.

Тепер вони – «зрощені близнюки».

Запропонуйте їм походити, присісти, повернутися, лягти, встати, помалювати, вирізати що-небудь з паперу, зав’язати шнурки.

22. «Поводирі»

Гравці розбиваються на пари.

Один стоїть попереду, інший встає на відстані витягнутої руки з закритими очима.

Перший, поводир, спочатку повільно починає пересуватися, «сліпий» слід за ним, намагаючись не загубитися.

Гравцям належить пройти по мосту, проповзти через печеру, перестрибнути через річку.

Підказуючи і підтримуючи партнера, гравці долають усі перешкоди.

Потім траєкторія і швидкість руху збільшуються.

Дорослий стежить за тим, щоб гравець з відкритими очима дбав про свого напарника, акуратно водив його між перешкодами.

23. «Кільця»

За сигналом ведучого всі кладуть на голову великі, трохи менше людської голови, кільця і намагаються не впустити їх, виконуючи при цьому рухи, які показує дорослий.

Інший варіант гри. Гравці кладуть на голову пластмасові кільця і починають хаотично пересуватися по відведеному простору, злегка підштовхуючи один одного.

Гравець, який жодного разу не упустив кільце, виграє.

24. «Кольорові кола»

На підлогу/землю кладуть кружечки різного кольору. У кожної команди свій колір.

За сигналом дорослого команди біжать збирати кружечки свого кольору, підраховують і записують їх число на своєму аркуші паперу.

Перемагає найшвидша команда, яка правильно підрахувала кружечки.

25. «Бульбашки»

Учасники по-двоє стають спинами один до одного, зчіплюються ліктями. Виходить пухирець.

Всі починають рухатися, бажано не стикатися з іншими бульбашками, інакше вони лопнуть і вийдуть з гри.

Другий варіант гри: утворюються пухирці різної величини – по дві, три людини.

Якщо зіткнулися дві однакових бульбашки, вони відштовхуються і летять далі, якщо зіткнулися велика і маленька бульбашки, то маленька проникає всередину великої.

Гра закінчується, коли утворюється один великий пухирець.

26. «Хижак»

Всі діти – риби, один з них – хижак.

Коли дорослий кричить: «Корабель!», риби ховаються біля однієї стіни, коли кричить: «Шторм!» – біля іншої, а при слові «Хижак!» починають рятуватися втечею, у той час як хижак виявляє себе і починає всіх ловити.

27. «Черепаха»

Учасники з панциром (подушкою, здутою кулькою чи м’якою іграшкою на спині) рухаються до берега, до фінішної лінії, і повертаються назад у море.

При слові «чайка» всі повинні відправитися в укриття, до заздалегідь обумовленого місця.

Ті, хто в процесі втратив панцир, доповзають до нього, кладуть на спину і поспішають в укриття, доки чайка (мама) не вилетіла на полювання.

Черепашки, які потрапили в лапи до хижої птиці, один тур відсиджуються або стають чайками.

В іншому варіанті цієї гри черепаха (ведучий) кладе яйця (камінці) в центр кола, спорудженого з мотузки або накресленого на землі.

Гравці (чайки) намагаються вкрасти яйця і при цьому не попастися черепасі.

Спійманий гравець стає черепахою і займає місце ведучого.

28. «Реп’ях»

По залу/майданчику літають «колючки» (це діти бігають і танцюють під музику).

Коли ведучий говорить: «Вітер», колючки починають злипатися одна з одною за допомогою рук.

Коли вітер стихає, вони літають злиплі, тобто не роз’єднуючи рук.

Гра закінчується, коли утворюється одна велика колючка.

29. «Коло»

Ведучий стоїть у колі, а решта – за його межами. Вони застрибують всередину, потім вистрибують.

Ведучий намагається зловити дітей, торкнувшись рукою тих, хто в колі.

30. «Пірамідка»

Ведучий встановлює кеглі або піраміду з кубиків. В руках у кожного учасника м’яч.

Гравці по черзі кидають м’ячі, намагаючись розбити піраміду. Як тільки вона збита, ведучий встановлює її знову і біжить за межу, з якої кидали м’ячі.

Інші діти теж мають схопити свої м’ячі і забігти за межу.

Гравець, який прибіг останнім, стає ведучим.

Джерело